Українська економіка стикається з парадоксальною ситуацією у металургійній галузі. Експорт брухту чорних металів приносить державі в рази менше податкових надходжень, ніж його переробка вітчизняними підприємствами. Ця значна різниця викликає занепокоєння, особливо в умовах воєнного часу.
З кожної тонни вивезеного за кордон металобрухту до державного бюджету надходить лише близько 50 гривень податків. Водночас, українські металургійні комбінати, переробляючи ту ж тонну сировини, сплачують понад 7500 гривень. Якщо ж врахувати супутні платежі від суміжних галузей, ця сума сягає вражаючих 14000 гривень.
Ця колосальна фінансова різниця підкреслює необхідність пріоритетного забезпечення вітчизняних споживачів брухту. Аналітики ринку наголошують, що в умовах війни особливо важливо підтримувати власне виробництво та створювати додану вартість всередині країни.
Переробка металобрухту має потужний мультиплікативний ефект для всієї економіки, зазначає заступник директора Сергій Поважнюк. Вона стимулює зростання у суміжних секторах, таких як видобуток залізорудної сировини, виробництво коксу та феросплавів. Це також забезпечує додаткові вантажі для транспортної галузі.
Окрім значних грошових надходжень до бюджету, металургійні заводи є ключовими роботодавцями. Вони створюють десятки тисяч офіційних робочих місць на своїх підприємствах та у партнерських компаніях, що є критично важливим для соціальної стабільності.
Однак, на горизонті маячить потенційна проблема: можливий дефіцит брухту. Якщо металургійні комбінати зможуть реалізувати амбітні плани щодо збільшення виробництва, поточних обсягів зібраної сировини може бути недостатньо.
Зокрема, до 2026 року металурги задекларували наміри збільшити виплавку рідкої сталі до 8,9 мільйона тонн. Експерти оцінюють, що вже у 2025 році обсяг виплавки сталі в Україні може досягти близько 7,6 мільйона тонн. Це свідчить про зростаючий апетит до вторинної сировини.