Війна війною, а треба продовжувати якось жити: виплачувати зарплати та пенсії, відновлювати деокуповані міста та села. Для цього треба якось наповнювати бюджети. Але усі ми зараз спостерігаємо за тим, що відбувається з державним бюджетом і які бюджетні перспективи ми маємо на майбутній рік. Спойлер: усе погано. І війну ми, безсумнівно, виграємо, але як довго з таким нашим відношенням до інституцій і грошей будемо дибати в Європу хтозна.
Доходи державного бюджету на цей рік складають 1 трлн 553 млрд грн. Видатки: 3 трлн 037 млрд грн. Ми самі можемо собі наповнювати лише половину бюджету. Ще половину нам надає колективний Захід. Так само буде і наступного року. $18 млрд нам нададуть США. А 18 млрд Європейський союз. Там, щоправда, це рішення намагається блокувати Угорщина. Але, сподіваємося, її дожмуть.
Що ж з місцевими бюджетами? Давайте проговоримо кілька нюансів.
Пів саду квітне, пів саду в’яне
Здавалося б, у місцевих бюджетів усе має бути так само погано, як і у державного. Проте це не так. Більшість обласних бюджетів виконуються. І навіть у прифронтових областях, де весь час відбуваються обстріли. Чому так? Основним джерелом наповнення місцевих бюджетів є ПДФО податок на доходи фізичних осіб. Десь люди покинули насиджені місця і виїхали в Центральну чи Західну Україну чи навіть за кордон. Здавалося б, надходжень мало стати менше.
Але місцеві бюджети виручили… ЗСУ. Саме так. Перефразовуючи давню приказку: “Коли в місто заходить козацький полк від цього добре не лише дівчатам, а і бюджету”. У військові частини і тербати прийшло велике поповнення, яке отримує гідну зарплатню. З якої сплачується ПДФО. І наповнюються місцеві бюджети. Нагадаю, ПДФО розщеплюється так: 64% йде до бюджетів громад, 15% до обласних бюджетів. 21% до державного бюджету. Так от, за 9 місяців 2022 року зафіксовано приріст по ПДФО по усім (без Донецької, Луганської та Херсонської областей) обласним бюджетам.
А ось по місцевим громадам не все так просто. Спостерігається чітка військово-географічна тенденція. Перше. За 9 місяців виконані бюджети тих громад, де або зареєстровані військові частини, або не впав чи, навпаки, зміцнився бізнес. А отже, виплачуються зарплати і ПДФО. Непогано йдуть справи у громадах Центральної та Західної України. Але навіть в, здавалося б, неблагополучних областях усе теж не так однозначно. Наприклад, у Сумській області за 8 місяців дохідна частина бюджетів наповнювалася по-різному від 54% від плану наповнення до 165%. В громадах, у яких не зареєстровано військових, яку постійно обстрілюють з боку Російської Федерації, бюджети не виконуються. А ті громади, у яких є хоча б зареєстровані прикордонники, вже бюджет виконують. А якщо ще в громаду приходять рентні платежі, то громада може мати і 120-130% надходжень від плану.
Тому дійсно пів саду квітне, пів саду в’яне.
Дорогі чиновники
Війна відкрила ще одну проблему з фінансами у місцевому самоврядуванні. Так сталося, що в багатьох громадах працівники виконкомів стали працювати дистанційно. Постановою Кабміну усім громадам рекомендувалося зменшити видатки на апарати на 10% і перевести ці кошти до резервних фондів. Фактично місцевим чиновникам зменшили премії і надбавки. І тоді ми (Бюро аналізу політики) стали перевіряти, а скільки власне чиновники витрачають на себе, любимих? У нас є точні дані по Сумській області. Але тенденцію можна легко спроєктувати і на всю країну.
Умовною нормою в цивілізованому світі вважається, що адміністративні витрати не перевищують 20% всього бюджету
Скажімо так, що умовною нормою в цивілізованому світі вважається, що адміністративні витрати не перевищують 20% всього бюджету. Для того, щоб все це врахувати, нам була потрібна детальна інформація. Ми надіслали інформаційні в усі громади Сумської області запити, скільки в громаді витрачають на апарат.
І проста задачка для школярів: відношення кількості жителів до загальної суми видатків на чиновників у громадах. Середнє значення по області складає 1163 грн/рік.
Але розліт цифр дуже великий. Так, у Сумській області найбільше на чиновників тратяться у Шалигінській громаді (3029 грн), а найменше у Шосткинській (705 грн). І більшість сільських громад витрачають на утримання більше середнього. І дуже помітно, що у містах люди на чиновників витрачають значно менше.
В усіх містах області на апарат витрачають менше тисячі гривень в рік у розрахунку на одного жителя. Така ж тенденція і у інших областях: чим більша громада тим менше їй коштують її ж чиновники. Якщо ж оцінювати витрати у відсотковому значенні, то в середньому по області 17% бюджету йде на утримання апарату. Якщо допустима частина витрат прибуткових коштів на 1 мешканця складає не більше 20%, то у нашому випадку лише 13 із 51 громад області дотримуються цього показника. Інші ж 38 беруть для себе занадто багато.
Найбільший показник під час аналізу отримали Синівська та Середино-Будська громади це 42%, що більше ніж у два рази перевищує норму. Також великий показник мають Шалигинська (40%), Річківська (38%), Нижньосироватська, Чупахівська та Ворожбянська громади (35%). Найнижчі показники мають такі громади: Сумська (11%), Конотопська, Охтирська та Степанівська (16), Роменська, Шосткинська, Кролевецька, Тростянецька по 17%, Краснопільська 18%, Буринська, Миколаївська сільська та Садівська по 20% (ми округлили дані до цілих чисел). Показники решти 31 громади теж зависокі від 21 до 34%.
У нас тотальний дефіцит грошей. Водночас деякі громади витрачають на утримання апарату до 40% власних доходів
Який проситься висновок? У нас тотальний дефіцит грошей. Водночас деякі громади витрачають на утримання апарату до 40% власних доходів. Потрібна була війна, щоб зрозуміти те, про що говорили на початку реформ: малі громади мало спроможні. Усі громади з кількістю жителів менше 10 тис. не можуть розвиватися. Закінчиться війна і потрібно буде щось з цим робити. Але задуматися про це потрібно вже зараз. Укрупнення громад лише справа часу.
Прозорість все?
Постановою Кабінету міністрів України від 11 березня 2022 року № 252 “Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану” обласні ради де-факто було усунуто від усіх бюджетних процесів. Згідно з цією постановою, не потрібно, наприклад, погоджувати бюджетні призначення між розпорядниками коштів. Не потрібним стало навіть погодження з постійними бюджетними комісіями обласних рад, не говорячи вже про сесії.
Далі більше. Уряд довів, що, користуючись військовим станом, можна взагалі “забити” на принципи фінансової децентралізації. Розпорядженням № 280 від 10 квітня урядовці розподілили 1 млрд грн з державного бюджету Київській (400 млн грн), Сумській і Чернігівській (по 250 млн грн) та Житомирській (100 млн грн) на ліквідацію наслідків бойових дій та відновлення інфраструктури населених пунктів.
Наприклад, заміну віконних блоків десь у деокупованому Тростянці буде робити не сама громада, а департамент капітального будівництва ОВА. Це дуже пахне корупцією. Бо усі процедури проводяться без конкурсів
У постанові прямо вказується, що кошти освоювати треба обласним військовим адміністраціям (ОВА). Логічним би було надати ці кошти безпосередньо громадам. А так заміну віконних блоків десь у деокупованому Тростянці буде робити не сама громада, а департамент капітального будівництва ОВА. Це пряме нехтування принципом самоврядування. І дуже пахне корупцією. Бо усі процедури проводяться без конкурсів тобто замовник сам шукає підрядника, сам визначає для нього об’єм робіт, сам робить передплату, сам приймає роботу і лише потім передає відремонтований об’єкт місцевій громаді.
А мер місцевої громади з місцевими спеціалістами можуть лише вичисляти суму відкату від підрядника замовнику. І сперечатися, чи пішла частина відкату на Київ, чи усе залишилося в області.
І що цікаво, в областях тут же почали віддавати усі замовлення своїм фірмам. Як, наприклад, у Сумській області, коли 32 договори були укладені між департаментом капітального будівництва і “БК Федорченко”. Батько директора цієї фірми за дивним збігом обставин є головою Сумської обласної ради від партії “Слуга народу”. Це, звичайно не свідчить, що була якась махінація. Але те, що заробити дають своїм, поза конкурсом, а можливо і з корупційною складовою так про це говорять усі.
Війна не вбила місцеве самоврядування. Але його часто добивають в київських кабінетах
І підсумовуючи, маємо зазначити: війна не вбила місцеве самоврядування. Але його часто добивають і в київських кабінетах монтуючи хитрі постанови безконтрольного витрачання коштів. І в місцевих громадах, де витрачають такі нелегкі гроші на обслуговування самих себе.
Війну ми, безсумнівно, виграємо. Але як довго ми з таким нашим відношенням до інституцій і грошей будемо дибати в Європу хтозна.