Наслідки завареної каші на Близькому Сході відхаркуватимуть усі, зокрема Європейський Союз. Найгірше – ця історія не стане короткою і вона не може вирішуватись у силовий спосіб. Навіть якщо Сполучені Штати ретельно винищуватимуть військову інфраструктуру Ірану, Іран паралельно може повністю знекровити, зневоднити – і не лише Близький Схід, який є основним донором для енергетичної безпеки Європейського Союзу.Розуміємо, що гроші пішли також до Москви і вона буде робити все, щоб війна була якомога довшою і щоб енергетичні терези хилиталися на московський бік. Нафта по 150 чи по 200 доларів за барель – наскільки це може бути серйозним викликом загалом для наших союзників у Європі? Ми верстаємо свій бюджет. Віктор Орбан пішов на політичний смітник, де йому і місце, але це не знімає питання 90 мільярдів. Розуміємо, що 90 мільярдів по одній ціні за барель нафти – це одна історія. Якщо станеться величезний стрибок нафтових цін, це буде мати конкретні наслідки для ціноутворення всього, зокрема в Європі і в Україні.Давайте подивимося на це з точки зору стратегічної перспективи і нинішньої ситуації. Згадайте, з чого почав Дональд Трамп – «Дріль, бебі, дріль». І куди ця дріль цього дріля додрілила? Зараз Європа сміється, регоче від живота і каже: ну, куди ти додрілив, дурню? Тобі ж казали, куди треба рухатися, ти мало того що напаскудив у Сполучених Штатах Америки, погубив Паризьку угоду для Сполучених Штатів Америки, то ти ще й вирішив ризикнути долею світу.Резолюція про імпічмент Трампу, яку подав 6 квітня 2026 року Джон Ларсон, – це за змістом і по якості зовсім інший документ, ніж все, що було до цього. Такого рівня аргументацію, яка там є по 13 злочинах Трампа проти Конституції, дуже важко буде відбити. І як тільки кон’юнктура похитнеться – а вона похитнеться серйозно після листопадових виборів, – я переконаний у тому, що перспектив у Трампа абсолютно ніяких не буде. Він закінчиться як політик і для Америки, і для світу.Ще два тижні тому я весь час говорив європейцям, Україні, Ізраїлю: треба відпрацювати план, поїхати до Трампа, переконати в тому, що і як робити. Замість того щоби звернутися по допомогу, Трамп продовжував чудити. У результаті – зверніть увагу зараз на поведінку Карні, згадайте його виступ на Мюнхенській конференції. Зверніть увагу на європейських лідерів – Макрон, Стармер дуже чемно і серйозно попрацювали. Вони зібрали навколо себе майже 40 держав, відбулися розмови. А американському мангеттенському вождю це виявилося непотрібним.Ніби по команді після зібрання Більдерберзького клубу, яке відбулося з 10-го по 12-те, усе зненацька зупинилося. В один момент виявилося, що король стоїть голий посеред Перської затоки і ніхто не хоче бути поруч із ним.Найбільше зараз, за що я переймаюся, – це за долю Ізраїлю. Тому що це той випадок, коли, пішовши на довіру Дональду Трампу, Беньямін Нетаньягу загнав себе в кут. Оце те, про що зараз треба думати, – як урятувати в нинішній ситуації. А те, що Трамп у повній безвиході, це зрозуміло і так.Нині серйозні аналітики задаються питанням: що це за кульбіт? Подвійна блокада – блокує Іран, до Ірану ще блокує і Сполучені Штати Америки. За дві доби! Такого ще ніколи не було.Найбільші уми придумали: а, так це він надумався, значить, блокувати Китай, щоб змусити Китай допомогти йому боротися з Іраном. Ну, я розумію професіоналізм цих людей, які шукають, як витягнути Трампа з ями. Бо це тільки так.Китай може більше пів року не імпортувати іранську нафту, у нього запасів достатньо. Що стосується Ірану, то Іран і так 95% сирої нафти відправляв у Китай. Причому відправляв поза санкції, хоча санкції ніхто ці не знімав. І Китай у цій ситуації просто вивозив нафту, рятуючи Іран.Рішення, прийняте Китаєм, виходить із того, що Сі Цзіньпін прекрасно розумів, на який крок піде Дональд Трамп. Тепер, коли Китай прийняв рішення про надання допомоги Ірану, коли тим самим займається Росія, коли на час можливої зустрічі Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна, якої, вже очевидно, не буде, призначена зустріч Путіна і Сі Цзіньпіна, ми уявляємо, в якій ситуації опиняється Дональд Трамп з його буйними фантазіями.Тому нинішня ситуація насправді йде до загострення. І очевидно, що вона може нам подарувати або ще кілька локальних конфліктів, які стануть фронтами цієї війни, або все це дуже швидко приведе до того, що планета Земля запалає. Бо тема розв’язання чи нерозв’язання енергетичної кризи, яку ніби ми плануємо (хоча з точки зору балансу на ринку вона не проглядається, але ніби ми туди заходимо), скоріш за все, ця дорога породить продовольчу кризу в Азії, країнах Африканського Рогу, та й у Центральній Африці. Вона породить ще декілька локальних і субрегіональних криз.На щастя, у нинішній ситуації балачки про тотальну енергетичну кризу принципово не можуть бути, тому що альтернатив настільки багато. От зараз розповідають: Перська затока, Перська затока… Зверніть увагу, які обороти набирає зараз у постачанні нафти Казахстан – ні з того, ні з сього. Уперше з’явився шанс. А як заробляти зараз стали Сполучені Штати Америки! Ви говорили про Угорщину – ну що ж, будуть отримувати техаську нафту. Ще пів року на цю тему говорити не можна було, тому що МОЛ не готовий був приймати ні «Бренд», ні техаську нафту. Зараз усі три ключові заводи МОЛу угорського запросто приймають що техаську нафту, що «Бренд».Тобто війна ця змінить ринок, але вона не приведе до колапсу. І в цьому і є проблема Дональда Трампа, бо кроки, які він застосовує, не дають можливість розв’язати цю ситуацію. У будь-якому разі Дональд Трамп дав Путіну через величезну кризу на Близькому Сході чергове вікно можливостей. А в наших європейських друзів і членів НАТО були претензії до Трампа. Відповідно, почалась американська істерика у відповідь. Європейці казали: “Коли ви плануєте щось таке глобальне, то варто попереджати своїх друзів”. А Дональд Трамп скаже: “Ну, ми взагалі вважаємо, що ми не зобов’язані вам допомагати в разі чогось”. У будь-якому разі для Путіна це вікно можливостей.Мої друзі з Естонської Республіки зараз дуже напружені, особливо з урахуванням того, що держдума вже проголосувала за законопроєкт щодо можливостей впровадження військових контингентів на території держав, де відбувається, так би мовити, утримання громадян Росії і так далі.Москва може не наважитись на військову операцію проти Литви, Латвії, Естонії чи Польщі. А може, навпаки, наважитись – з урахуванням цього величезного світового розгардіяшу. Ну, а цей «гуляш» у теперішній ситуації значною мірою на совісті саме Дональда Трампа.Хтось скаже, що не вистачає сил, – це не аргумент для Путіна. Це не аргумент, тому що на цей час настрій всередині суспільства російського – куди Путін поведе, туди й побіжать. А особливо, як почнуть використовувати риторику російської кагебешно-православної церкви, то дуже швидко побіжать.І тому невипадково зараз в Європі, особливо Німеччина, Франція перебувають у передвоєнному стані. Німеччина фактично в повсякденному режимі проводить тренування. 40 найбільших госпіталів готуються до прийняття поранених, готуються реабілітаційні центри. Іде швидкими темпами відлагодження інфраструктури, ремонт мостів.Справа в тому, що німці розуміють: Трамп відчалює. Сподіватися на Трампа нічого. Хто має взяти на себе цю роль – цю роль на себе можуть взяти лише декілька країн Європи, якщо брати логічно, – Лондон, Париж, Берлін і Київ. Усі інші, так, можуть підносити патрони, можуть допомагати, можуть виконувати якусь функцію. Дай Боже, щоб вони на це спромоглися. Але насправді тільки оці чотири країни можуть представити аргументи. Із цих чотирьох країн лише одна знає, що, як, де і коли, а це ключові питання такої ситуації, – це Україна.Всі інші точнісінько так можуть матеріально допомагати, можуть допомагати ресурсами, можуть допомагати зброєю, можуть вирішувати гуманітарні питання, але для кінетичного конфлікту вони не годяться. Тому очевидно, що в цій ситуації воно так випадає, що не до НАТО Україні треба йти, а країнам, які там здатні щось собою представляти, йти до України. Тому я вже декілька місяців з цього робив висновок у нашій з вами розмові, що може так трапитися, що центром захисту Європи буде Україна, а не НАТО.І якщо до нового року Трамп таки відчалить і попрощається з Європою і з НАТО (сам він прийняти рішення про вихід не зможе, але війська він вивести може), не думаю, що він зупиниться навіть у питаннях того, щоби розбарахолити так зване ядерне стримування в Європі – він може піти і на це. Бо вже видно, що європейці не будуть із ним вести ніяких розмов. Це вже відчувається по нинішньому настрою в Європі. Ну а раз так, то в нього є тільки одна дорога.Ми бачимо, яка його логіка поведінки. Тому те, що стосується Сувальського коридору, Естонії, країн Скандинавії, Молдови, виходу з Чорного моря, острова Гренландія і так далі – усе це високоймовірні варіанти розпалювання ще декількох вогнищ війни. І в цій ситуації необхідно лише або діяти так, як діяли на Близькому Сході, – запрошувати президента України і швидко підписувати угоди і відлагоджувати систему роботи, бо вона почне працювати не раніше, ніж через 9-10, можливо і більше, місяців. Або так діяти, як діють французи і німці: місяць тому Макрон запросив, попідписував усі документи з президентом Зеленським, днями це зробив Мерц. Усі думають: що ж робив там Мерц, що ж вони підписали?Після виборів в Угорщині стало зрозуміло, що переміг Петер Мадяр. Це означає, що в цьому році Україна отримає більше 30 мільярдів євро. Їх необхідно освоювати. Їх треба освоювати на європейських заводах, а не купувати зброю у Сполучених Штатів Америки. Ви зачепили надзвичайно важливу тему, вона має кілька вигод. Ми перебуваємо в центрі циклону і, як не дивно, психологічно оговтались до навколишнього жаху. З другого боку, ми платимо як країна найвищу ціну.Відповідно, коли ми домовляємося про щось із нашими європейськими контрагентами, варто було б пропрацювати таку рамку, таку схему, яка дозволяла б нам отримувати не лише ті чи інші профіти, необхідні нам для захисту нашого суверенітету і для підтримки наших економічних спроможностей, але й ту чи іншу версію майбутнього треба конструювати.І якщо вже ми підписуємо, це означало б, що наші колеги теж були б зобов’язані поділитися частиною особового складу. Ну, тому що захист Європи, який лежить на плечах лише українців, – це доволі коштовний і важкий тягар. Як би можна було грамотно оформити документально таку конструкцію?Нині вирішується питання формування об’єднаних сил Європи. Воно зовсім просте і зрозуміле: або разом і здатні вирішити проблему захисту швидко, або будемо по частинах мучитися, поки ворог не змусить усе рівно зібратися разом. Але якщо під тиском ворога, то це означає, що загинуть сотні тисяч, а може і більше, людей.Тому ліпше зараз це зробити, причому навіть ігноруючи всі вимоги, які записані в НАТО і так далі. Доля НАТО вже і так зрозуміла. НАТО у цій ситуації з точки зору ліквідності у веденні сучасної війни не відбулося. Воно не готове просто до сучасної війни. Не такої, яку ведуть зараз Сполучені Штати в Ірані, – це війна минулого століття, і всі це прекрасно побачили.Адже якщо подивитися на фінансові складові, то це війна, яка будь-яку державу приведе до повного і абсолютного банкрутства. А от війна, яку навчилися вести Збройні Сили України, яку веде Україна, – це війна, яка не просто дає дешево результат, а це дешево отримати перемогу, якщо поруч є союзники. Зрозуміло, що російські і українські ресурси не співставні. Але союзники – ми їм дякуємо. Ми не кажемо, що вони боягузи, ми їм дякуємо за те, що вони допомагають нам. І так і треба вести себе.Нинішній етап – це той етап, коли треба пояснити: або ви стаєте поруч і ваші жертви будуть мінімальними, тому що ви навчитесь, або ви пройдете через те все, через що пройшла Україна. І от я чому назвав приклад Макрона, Мерца, Стармера. Британці перші це зрозуміли. Зараз у Німеччині на кожному такому навчанні, яке проводиться в регіонах навіть, присутні українські радники. Вони розповідають, показують, що і як треба робити. Не з точки зору підручника, а з точки зору досвіду участі їх у бойових діях, у тому числі і на лінії фронту, у тому числі і в тилу, бо ці речі є абсолютно нерозривні.І якщо цією дорогою йти, безумовно, Європа буде готова для того, щоб відбити будь-який випадковий, невипадковий, фрагментарний чи стратегічно відпрацьований напад. Продовження нинішньої ситуації, так, Європа відіб’є, але дуже дорогою ціною. У тому числі і в скандинавських державах, на Балтиці і все інше. Маючи союзником і партнером Україну, Європа вже не допустить поразки. Але не зібравши сили в один кулак, вона буде дуже дорого платить.Поки немає оперативного єдиного командування на Європейському континенті, поки не сформовано, хто буде віддавати письмовий наказ про застосування Збройних сил Європейського Союзу, які ще і не створені, Путін може з того скористатись.Щодо реальної допомоги – ми пам’ятаємо, яку отримали відповідь поляки, коли зверталися до своїх союзників із Антанти в 1920 році під час польсько-більшовицької війни. “Ви дасте нам кавалерію?” – запитали вони у представників французького міністерства закордонних справ. “Дамо, – сказали французи. – Але без людей”.Це стара проблема європейська, я не хочу її перекидати на теперішню ситуацію, тому що Путін значно більш технологічний, ніж Ленін, Троцький і Сталін. А другий момент – Путін може діяти, не чекаючи, наприклад, нового року. Зараз вони знову піднімають градус по лінії бойового зіткнення, намагаються розгортати наступальні активності. Водночас це означає, що в певний момент вони також зможуть перекинути частину свого ресурсу кудись – чи на Сувалки, чи в Естонію, чи ще куди їм заманеться. А можуть просто покачати ситуацію, погрожуючи. Ну, ви знаєте, – чергова російська погроза.А вам не здається, що Москва в нинішній ситуації у війні проти України принципово вже ні на що не здатна і може воювати тільки шляхом – увага! – 7 жовтня 2023 року, наступне – напад і атаки операції проти Ірану, при цьому створюючи глобальну ситуацію на свою користь. Як ви думаєте, що більше в цій ситуації важить – суєта, яка стосується дій на фронті, чи оці глобальні речі, про які я кажу? Уже ж явно видно закономірність.Якщо така закономірність повторюється, то це означає, що вона планована. І це означає, що те, про що ви говорите, має не просто високу ймовірність – воно відбудеться. Тому що тільки в такий спосіб московський диктатор може якимось чином впливати на ситуацію на російсько-українському фронті: відбувається переключення, зміна пріоритетів. Вона не має глобальний характер, вона має фрагментарний і тимчасовий характер в усіх випадках – так показує аналіз ситуації. Якщо це так, то це треба пояснити партнерам і сказати: або ми зараз разом і все це кінчаємо дуже швидко, або ми кожен поступово буде вступати у війну.А ще одним лакмусовим папірцем всього цього є дивна річ. Я не знаю такого фрагменту в історії держави Ізраїль, що вона так довго воювала. Третій рік війни. Війни арабо-ізраїльські продовжувалися ну місяць, ну три місяці. Третій рік війни – у когось думка, що Ізраїль потенційно може витримати війну? Це безглуздя. Ізраїль на межі можливості, у тому числі те, що називають у підручниках manpower.Якщо це так, то насправді всі мають розуміти, що це дійсно два фронти однієї війни. Що тактика розпалювання вогнищ війни в інших місцях – це стратегія, яку пропонує Кремль. І це означає, що не треба гадати, буде чи не буде Сувальська операція. Я кажу, що вона буде. Буде! І ніхто не чекатиме 2029 року, бо впливати на російсько-український фронт лобовими атаками вже не можна, тому що мобілізують 30 тисяч, а втрачають 35. Не вирішується ця проблема. А от шляхом розпалити війну ще деінде – так, вона змінює ситуацію, бо вона явила зараз кризу глобальну, яка в тому числі трясе Україну.І отак вони і будуть діяти, тому вони зустрічаються. Вони використовують локальні, регіональні, глобальні тактики і механізми для того, щоби впливати. Бо дедуктивний спосіб і індуктивний спосіб – вони абсолютно однакові з точки зору можливості досягнення результату: від малого до великого, від великого до малого – яка різниця, якою дорогою йти? Вони так і роблять. Ви питаєте, хто вони? Я кажу: Москва, Тегеран і Пекін. Це хто надоумив смалити по невинних абсолютно містах Перської затоки з Ірану? Ви що думаєте, що це Тегеран такі речі виробляє? А переговори в Ісламабаді хто організував за такими принципами? Подивіться технологію – вони ж повторюють те, що відбувається в переговорах між Росією і Україною.Тільки ті болвани американські так нічого і не зрозуміли. Чого туди їздив той Віткофф? Невже вони не побачили, що скидання в одну корзину і ставка на те, що все одразу, – це ставка на безрезультатність? Їх уже впіймали в Анкориджі – давайте все одразу. Так вони і в Ісламабаді. Як усе одразу?Як класика вся говорить: давайте step by step іти й помаленьку розв’язувати проблеми. Щось залишиться нерозв’язаним, але ж не буде кісткою в горлі глобальною. А тут явно ставка на розширення конфлікту. І Трамп іде цією дорогою, він піддається, він не розуміє, що його Москва веде. Пам’ятаєте, як усі мене запитували: а Трамп що – вийде вже? Звідки він вийде? Кажуть, з російсько-української війни. Вийшов він із неї? Він сьогодні знову розказує про те, що там уже вирішиться завтра. Кажуть: вийде з близькосхідної? Вийде він, як рак на горі свисне, його московський цар уже так тримає – нікуди він не дінеться. Його до цугундера ведуть, того Трампа.
19/04/202619/04/2026Автор Олександр Ковальчук