Денис Комарницький, якого називають “смотрящим” за будівельним ринком Києва, опинився в центрі гучного скандалу, що розгортається на тлі кримінальних справ, втечі за кордон і судових позовів. Екс-депутат Київської міськради часів Леоніда Черновецького, якого НАБУ звинувачує в організації корупційних схем із землею та бюджетними коштами столиці, після оголошення в розшук зміг виїхати до Відня. Але навіть перебуваючи в Австрії, Комарницький не полишає спроб повернути арештовані мільйони доларів і “захистити честь” через суди в Україні. Журналісти розкривають деталі цієї історії, яка проливає світло на глибину корупційних зв’язків у київській владі.

Втеча до Відня: допомога СБУ і закарпатських правоохоронців

26 березня 2025 року “Українська правда” опублікувала розслідування, яке шокувало громадськість: Денис Комарницький, оголошений у розшук НАБУ 10 лютого, зміг покинути Україну за сприяння правоохоронців. За даними видання, у втечі брали участь чотири особи з посвідченнями СБУ, два співробітники Управління стратегічних розслідувань Закарпатської області та один депутат Закарпатської ОВА. Спочатку Комарницький переховувався в Києві та області, 16 лютого з’явився в Румунії, а згодом оселився в елітному передмісті Відня.

Журналіст “Української правди” Михайло Ткач розшукав Комарницького в Австрії та спробував поспілкуватися з ним. Той відмовився відповідати на запитання про втечу та кримінальну справу, пообіцявши згодом дати інтерв’ю. Натомість обмежився письмовою заявою, назвавши справу проти себе “політичним тиском” на нього як на адвоката. Але чи може людина, яку звинувачують у багатомільйонних схемах, розраховувати на довіру, ховаючись за кордоном?

Справа “Чисте місто”: схема на мільярди

Комарницький став ключовою фігурою у справі “Чисте місто”, яку НАБУ розслідує з 6 лютого 2025 року. За даними слідства, він очолював злочинну організацію, що займалася відчуженням столичної землі під забудову. Схема, яку детективи називають “туалетною”, була простою, але ефективною: на підконтрольних осіб реєстрували право власності на неіснуючі або дрібні споруди (наприклад, туалети), після чого до Київради подавалися заяви на виділення великих ділянок навколо цих об’єктів нібито для їхнього “обслуговування”. Так земля переходила у власність для подальшої забудови.

За одним із епізодів, у 2023–2024 роках із комунальної власності Києва вивели ділянки в центрі міста вартістю 11,6 млн грн. Планувалося відчужити ще шість ділянок на 83,7 млн грн, але правоохоронці встигли цьому запобігти. Детективи також зафіксували пропозицію хабаря у $100 тис депутатці Київради Олені Марченко, членкині земельної комісії.

Записи НАБУ, оприлюднені Bihus.Info 13 березня, розкривають масштаб впливу Комарницького. На них він роздає вказівки топпосадовцям і депутатам Київради, вирішуючи питання з відведенням землі. У діалогах заступник мера Віталія Кличка Олег Оленич скаржиться, що не встигає фіксувати хабарі: “Кожен раз не можу зрозуміти, хто давав, а хто брав. Ніби давали нам, а брав той.” Ці слова красномовно ілюструють, наскільки глибоко корупція проникла в столичну владу.

Під час обшуків у справі вилучили понад $6 млн готівки, зокрема $1,05 млн, $480 тис і ще $1,05 млн із банківських сейфів, які, за версією слідства, належать Комарницькому. 12 березня Вищий антикорупційний суд (ВАКС) наклав арешт на ці кошти. У справі затримали сімох підозрюваних, серед яких заступник голови КМДА Петро Оленич, голова земельної комісії Михайло Терентьєв, депутатка Олена Марченко та інші. Усі вони внесли застави й наразі на волі. Загалом підозри висунули десятьом особам, але головний фігурант — Комарницький — уникнув арешту.

Суд за мільйони: боротьба за арештовані кошти

Перебуваючи у Відні, Комарницький не сидить склавши руки. Через адвокатку Тетяну Гончарюк він оскаржує арешт вилучених коштів у Апеляційній палаті ВАКС. Цікаво, що частину грошей — $1,68 млн — намагається “відвоювати” Ксенія Чабан, яка заявляє, що є їхньою власницею. Її інтереси представляє адвокат Богдан Довгань. Експерти припускають, що Чабан може бути підставною особою, адже схема з переведенням активів на номінальних власників — типова для подібних справ.

Чому Комарницький так активно бореться за ці кошти? Ймовірно, йдеться не лише про гроші, а й про спробу уникнути подальших звинувачень. Якщо суд визнає, що гроші належать не йому, це може послабити позицію НАБУ в основній справі. Але поки що шанси на успіх виглядають примарними: докази слідства, включно із записами та вилученими коштами, здаються переконливими.

“Захист честі”: позови проти журналістів

Паралельно Комарницький розпочав судову тяжбу проти журналістів, які розкрили його діяльність. Він позивається до Bihus.Info та ТОВ “УП Медіа Плюс” (видання “Українська правда”) за “захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди”. Позов був поданий ще у 2024 році, а нині Голосіївський райсуд Києва почав розглядати його по суті.

Ця справа має глибше коріння. У 2020 році нардеп Гео Лерос передав Bihus.Info флешку з документами, вилученими СБУ з комп’ютерів Комарницького. Там містилися так звані “понятійки” — неформальні угоди між Комарницьким, нардепом Вадимом Столаром, сином ексмера Черновецького Степаном та київськими забудовниками. Журналісти оприлюднили перелік 38 компаній, які, ймовірно, контролював Комарницький через підставних осіб. Ці фірми отримували мільярдні підряди від комунальних підприємств Києва, зокрема на будівництво Подільсько-Воскресенського мосту, бюджет якого зріс із 11,2 млрд грн до 19,9 млрд грн.

Документи також містили “прайси” на послуги чиновників: затвердження детального плану території коштувало $40 тис, внесення правок у містобудівний кадастр — $50 тис, рішення Вищого господарського суду — $60 тис. На записах, наданих Леросом, нібито фігурував і брат керівника Офісу Президента Денис Єрмак, що додало справі політичного забарвлення.

Знищені докази: роль СБУ

За інформацією ZN.ua, нинішнє розслідування НАБУ базується на матеріалах, які у 2020 році витребували в СБУ. Проте джерела видання стверджують, що ці докази — зокрема записи з офісу Комарницького — були знищені за наказом ексголови СБУ Івана Баканова. Якщо це правда, то ключові докази, які могли б остаточно викрити схеми Комарницького, втрачені назавжди. Це лише підкреслює, наскільки глибоко корупція проникла в правоохоронні органи, які мали б боротися з такими злочинами.

Що далі?

Денис Комарницький, попри розшук і кримінальну справу, продовжує впливати на події в Україні через суди та адвокатів. Його спроби зняти арешт із мільйонів доларів і “відбілити” репутацію через позови до журналістів свідчать про впевненість у своїй безкарності. Але чи вдасться йому уникнути відповідальності?

Справа “Чисте місто” ще далека від завершення. НАБУ продовжує встановлювати нові епізоди, а записи, оприлюднені Bihus.Info, можуть стати основою для додаткових звинувачень. Водночас історія Комарницького — це не лише про одного “смотрящего”, а про цілу систему, яка роками процвітала в Києві. Поки топпосадовці, такі як Петро Оленич чи Михайло Терентьєв, виходять під заставу, а ключові докази зникають, питання справедливості залишається відкритим. Чи зможуть НАБУ та САП довести справу до кінця, чи Комарницький і далі насолоджуватиметься життям у Відні, тримаючи в руках нитки корупційних схем? Відповідь залежить від того, наскільки Україна готова очиститися від тіні таких “смотрящих”.