Після майже річної політичної турбулентності, частково визнана Республіка Косово отримала нові надії на стабільність. 28 грудня минулого року в країні відбулися позачергові парламентські вибори, що відкрило двері для формування функціональних державних інституцій.
Голосування пройшло спокійно, без значних порушень, за даними Центральної виборчої комісії та Міністерства внутрішніх справ. Явка склала 45,3%, що виявилося на 1,19% менше, ніж на попередніх виборах.
Зниження активності виборців свідчить про їхню втому від майже десятимісячного безвладдя та посилення кризових явищ. Дострокові вибори стали відповіддю на загрозу нових санкцій, що були нещодавно скасовані.
Нагадаємо, попередня політична криза тривала з лютого минулого року. Тоді партія «Самовизначення» на чолі з Альбіном Курті здобула перше місце, але не змогла сформувати більшість і знайти партнерів для коаліції.
Навіть опозиція виявилася неспроможною об’єднатися, зануривши країну в глибокий інституційний дисфункціонал. Ця ситуація викликала гостру критику з боку Євросоюзу та США.
Цьогорічні позачергові вибори знову принесли перемогу партії «Самовизначення». Партія Курті значно покращила свій результат, набравши 49,35% голосів та здобувши 56 зі 120 місць у парламенті.
Це на вісім мандатів більше, ніж на попередніх виборах, і сам Курті назвав цей результат «історичною перемогою партії у житті країни». Однак косовська виборча система гарантує 20 мандатів національним меншинам, що унеможливлює одноосібну більшість навіть з таким високим результатом.
Перед Курті стоїть завдання знайти партнерів для формування стійкої коаліції, розглядаючи два основні сценарії. Перший варіант передбачає союз із просербською партією «Сербський список», яка отримала 10 мандатів.
Такий крок можливий, якщо Белград продемонструє готовність до розрядки відносин із Приштиною, проте довгострокова стабільність такого альянсу під питанням. Цей сценарій не виключає продовження політичної кризи та проведення ще одних дострокових виборів.
Другий сценарій фокусується на залученні партій несербських національних меншин та поміркованих опозиціонерів. Відразу відпадають дві найбільші опозиційні сили – Демократична партія Косова та Демократичний союз Косова, які не можуть домовитися ні між собою, ні з партією влади.
Натомість, вірогідними партнерами можуть стати Альянс за майбутнє Косова (6 мандатів) та інші албанські партії меншин, лідери яких не виключають коаліцію із «Самовизначенням». Такий альянс дозволить Курті контролювати парламент, розблокувати реформи та отримати 6 мільярдів євро з Плану зростання ЄС для Західних Балкан.
Міжнародні гравці уважно стежать за розвитком подій у Косові, маючи власні інтереси в регіоні. Євросоюз, де п’ять країн-членів досі не визнають Косово, наполягає на стабільності, нормалізації відносин із Сербією та виконанні попередніх угод.
Ключовим є створення Асоціації сербських муніципалітетів (АСМ), проти чого Курті категорично виступає, побоюючись створення аналога Республіки Сербської в Боснії та Герцеговині. Лондон також підтримує цю позицію.
Сполучені Штати, які раніше успішно тиснули на Курті щодо нормалізації відносин, тепер демонструють мінливість у своїх позиціях, залежно від «настрою» американського президента. Відносини із Вашингтоном стали менш передбачуваними.
На цьому тлі зростає вплив Туреччини, яка надала значну підтримку «Самовизначенню» через фінансову та гуманітарну допомогу. Анкара також зосереджується на посиленні військового потенціалу Косова, виступаючи посередником із західними партнерами та акцентуючи на важливості багатоетнічності.
Сербія залишається ключовим регіональним гравцем, активно підтримуючи «Сербський список», що отримав усі 10 місць за квотою сербської меншини. Ця підтримка, за чутками, містила й російські гроші, надаючи Белграду важелі впливу на новий уряд Косова, що не сприятиме нормалізації.
Росія, хоч і має обмежений вплив, активно використовує інформаційний простір для дестабілізації ситуації в Косові. Через численні Telegram-канали поширюються наративи про компрометацію влади, заперечення незалежності та заклики до конфлікту.
Новий уряд Косова стоїть перед низкою важливих викликів. Перший – це президентські вибори цього року, де Курті прагне забезпечити стійку більшість для обрання свого кандидата та консолідації влади.
Така концентрація влади дозволить прискорити схвалення необхідних для реформ законів, але може викликати питання щодо розвитку демократії. Другим викликом є остаточне зняття санкцій, запроваджених у 2023 році, та активна співпраця з ЄС у боротьбі проти нелегальної міграції.
Приштина розглядає будівництво центрів повернення для шукачів притулку, очікуючи натомість допомоги у зміцненні безпеки від потенційних російських та сербських загроз. Найскладніший виклик – нормалізація відносин із Сербією, на чому наполягають усі західні партнери.
Тут ключовим кроком має стати формування Асоціації сербських муніципалітетів, що залишається спірним питанням для Курті, який жорстко виступає проти ідеї такого утворення. Для досягнення компромісу Белград також має піти на поступки, розблокувавши інтеграцію Косова до міжнародних організацій та зупинивши кампанію з відкликання визнання незалежності.
Незважаючи на те, що Україна офіційно не визнає незалежність Косова, Київ зацікавлений у швидкому врегулюванні кризи. Косово активно підтримує Україну у протистоянні російській агресії, з урахуванням своїх незначних ресурсів.
У відповідь Київ міг би розглянути відкриття в Приштині офісу посольства України в Албанії, торговельного представництва або виїзного консульського обслуговування. Це продемонструвало б відданість України принципам загальної зовнішньої політики ЄС, не шкодячи делікатним двостороннім відносинам із Сербією.