Зближення сербських політиків з Москвою на тлі антиурядових протестів може бути кремлівським планом. У чому він полягає та якими можуть бути наслідки для нашої країни, розбиралася Gazeta.ua.
Уже більше тижня Сербію лихоманить від масових протестів. Під громадським тиском парламент проголосував за відставку уряду, а президент Александар Вучич натякнув на дострокові парламентські вибори. Тим часом його соратник, віцепрем’єр Александар Вулін перебуває у Москві. 24 березня він зустрівся з секретарем Радбезу РФ Сергієм Шойгу.
Вулін, котрий у минулому був керівником сербської розвідки, має підкреслену проросійську риторику. Шойгу, мабуть, було приємно чути від сербського гостя про “західні спецслужби”, котрі інспірують протести, щоби “поставити інший уряд” та подяки російським спецслужбам за підтримку стабільності у Белграді.
У відповідь Вулін почув від Шойгу бажане: РФ готова підтримати владу Сербії “для запобігання дестабілізації обстановки і у змінних геополітичних умовах”.
Але кого саме у Сербії насправді підтримує Кремль?
Вучич – Вулін Додик
Путіну мало зиску з чинного президента Александара Вучича, котрий намагається балансувати між Росією і Заходом та є залежним від Китаю. На доказ цього, Вучич багатослівно виправдовувався перед РФ за голосування в ООН за європейський варіант резолюції до третіх роковин російської війни в Україні з визнанням РФ країною-агресоркою. За його словами, це сталося “випадково”, бо прем’єр був втомлений. “Сербія мала утриматися”, – констатував він. Хоча сербська сторона офіційно відкликала свій голос, Вучич зіграв “і вашим, і нашим”.
Та Кремлю слів замало. Сергій Шойгу заявив, що Александара Вучича чекають у Москві 9 травня. Однак прем’єр, відчуваючи коливання ґрунту під ногами, екстрено зустрівся у Белграді з заступником глави адміністрації президента РФ Максимом Орєшкіним саме того дня, коли віцепрем’єр Александар Вулін спілкувався у Москві із Шойгу.
“Добра зустріч, – написав Вучич, – під час якої ще раз було підтверджено відданість зміцненню відносин Серії з РФ у всіх областях”.
Синхронність зустрічей свідчить про занепокоєння Вучича – чи не хоче Кремль замінити його Вуліним?
Жорсткішого треба
Підстави є. Крім голосувань в ООН, Вучич стрімко втрачає підтримку всередині Сербії. У російських пабліках політологи вказують, що він за 13 років так і не налагодив відносин з міською, особливо повоєнною, інтелігенцією. Якби Вучич не боявся виборів, він би нині їх давно оголосив, як неодноразово робив раніше. Але чинний сербський прем’єр зволікає.
Натомість риторика Александара Вуліна більше до душі Кремлю. Країна-агресорка останнім часом частіше демонструє симпатію до цього політика. Тим паче, у столиці РФ Вулін зробив кілька важливих зовнішньополітичних заяв:
протести у Сербії організовані та підтримуються ворогами Трампа у США,
Сербія ніколи не буде членом НАТО, ОДКБ та інших військових блоків і союзів.
Віцепрем’єр очікує радикалізації протестів найближчим часом і прогнозує, що після формування нового уряду влада краще контролюватиме ситуацію. Цілком може бути натяк на прем’єрство самого Вуліна. Якщо йому вдасться на парламентських виборах сформувати коаліцію “під себе”, Вучич буде обмежений у маневрі, а Сербія стане більше проросійською чи, скоріш, антиєвропейською.
Вірогідно, схема зацікавила кремлівських діячів.
Зібрати сербський пазл
Схоже, сербський президент пробує реанімувати ідею “Великої Сербії”, згідно з якою до держави мають увійти частини Боснії та Герцеговини, Македонії та Чорногорії, де проживають серби. У червні 2024 року Вучич скликав Всесербський собор (серби з усієї колишньої Югославії), в резолюції якого йдеться про Косово як про частину Сербії, як і про нинішню Республіку Сербську.
Опосередковано на це вказує активізація президента Республіки Сербської Мілорада Додика. І цьому сенсі пропозиція Вучича могла бути затребуваною у Кремлі.
Для Росії “Велика Сербія” цікава у контексті панславянізму, на що може вказувати анексія Криму. На думку історика кримськотатарського народу Хакана Керемли, росіяни прагнуть захопити Константинополь (Стамбул) з метою відродити Візантійську імперію. Кримська авантюра Путіна – не мета, а інструмент для того.
Хрестоносці “на лічильнику”
Єпископ Тихон Шевкунов у 2008 році фігурував у пафосному документальному фільмі “Падіння імперії: Візантійський урок”, де проводяться паралелі між впливом Заходу і розпадом Візантії та СРСР. Шевкунов є духівником Путіна. А для самого господаря Кремля нинішній президентський термін є більше ідеологічним, він хоче залишити нащадкам щось величне.
У червні 2021 року він відвідав Третяковську галерею, де Шевкунов публічно розповів про “грабіж Заходом Візантії” та пригадав критичне ставлення Олександра Невського до хрестоносців за захоплення Константинополя. Офіційно відвідини стосувалися виставки саме про Олександра Невського.
“Скільки років грабували?” – поцікавився Путін, ніби не знаючи деталей історичної події.
Телеведучий каналу ATR Aйдер Муджабаєв переконаний – Путін хоче захопити протоки Боспор і Дарданели і сформувати нову імперію. Він “обклав” Туреччину з обох боків: Сирія і Чорне море (Крим).
І Сербія для нього важлива.
Переграти минуле
У 1992 році, коли на Радбезі ООН вирішувалася доля Югославії, Росія підтримала санкції проти цієї країни, що викликало осуд сербів. Нині Сербія не запроваджує санкції проти РФ, про що Вучич постійно нагадує російській стороні. З іншого боку, Мілорад Додик вимагає перегляду угод про Боснію і Герцеговину (частини Дейтонської угоди про Югославію) або розділу. При цьому, Республіка Сербська має поєднатися із Сербією Вучича. Обидва: і Вучич, і Додик – прямо говорять про підтримку і Путіна, і Трампа. Також в унісон вони твердять про небажання вступати у НАТО. Додик каже, що ЄС хоче втягти до Альянсу Боснію і Герцеговину.
З Путіним Вучич спілкувався телефоном на початку березня, син Трампа приїздив до Белграда незадовго до протестів. Додик стверджує, що має підтримку у чинній американській адміністрації.
“Дві голови одного звіра”
Заяви Додіка болісно сприймаються у Боснії та Герцеговині. Міністр оборони каїни Зукан Хелез заявив: Вучич і Додик “дві голови одного звіра”, тому їх потрібно відсторонити від влади за заклики до розколу.
За даними сербського видання Kurir, Сербія і Угорщина планують створити військовий союз, оскільки Хорватія і Албанія підписали з Косово Меморандум про військовий союз. Сербія є загрозою безпеці в регіоні, заявила президентка Косово Вьоса Османі.
Для України Сербія важлива як союзниця. Офіційний Белград розірвав контракти з РФ на постачання зброї на користь контрактів з західними країнами та уклав угоду з ЄС про спільну розробку літію. Цікаво, що Дональд Трамп ще 11 лютого 2025 року дякував Сербії за підтримку України у протистоянні агресору.
Розворот офіційного Белграда до Росії ускладнить українсько-сербські відносини, але критичним не стане. Навряд чи він можливий, оскільки молодь Сербії переважно тяжіє до євроінтеграції. Трамп 11 лютого також писав про підтримку подальшої інтеграції країни до ЄС і НАТО.
Тим не менш, проросійські настрої у Сербії розігріваються російською стороною у небезпечних форматах. Так, днями російські пабліки повідомили про відкриття осередку Міжнародного волонтерського центру у Сербії за участі Координаційної ради організації російських співвітчизників. На товариському футбольному матчі у Белграді 21 березня вболівальники сербського “Партизана” і московського ЦСКА скандували “Сербія і Росія – брати навіки!” Якщо Росія мобілізує сербських росіян, теоретично, для протидії Україні, через Угорщину вони можуть підійти до нашого західного кордону. А якщо Угорщина і Сербія укладуть військову угоду, можливо, це стане першим кроком для реалізації такої загрози.