“За допомогою залізного ланцюга бурхлива Атлантика пошлюбилась із могутнім Тихим океаном. Люди зв’язали їхні води між собою”, писала американська газета The Portland Transcript про запуск Панамської залізниці 28 січня 1855 року.
Протягом XVIXVIII ст. для перетину перешийка між Північною і Південною Америкою торговці та мандрівники використовували 70-кілометрову Королівську дорогу. Це була викладена камінням стежка, завширшки 1,2 м. Вона з’єднувала узбережжя Тихого океану та Карибського моря. На подолання цього шляху потрібно було витратити щонайменше чотири-п’ять днів.
1827-го президент Великої Колумбії Симон Болівар доручив інженерам прорахувати можливість будівництва залізниці між важливим атлантичним портом Чагрес і містом Панама на Тихоокеанському узбережжі. Його фахівці визнали такий задум можливим, але до будівництва не дійшло.
За 10 років французька компанія отримала концесію на прокладання залізниці або каналу через перешийок. Інженери більше схилялися до каналу. Проєкт був дорогий і технологічно складний, тому замовники відмовилися від задуму. Та попит на швидкий перетин перешийка зростав. Люди почали шукати нові шляхи, частково використовували для цього річки та каное.
1847-го залізницею через Панамський перешийок зацікавився співзасновник Тихоокеанської поштової пароплавної компанії американець Вільям Генрі Аспінволл (18071875). Його судна доставляли пасажирів та вантажі зі східного узбережжя США до західного, обпливаючи Південну Америку. Маршрут став популярним із початком золотої лихоманки в Каліфорнії.
Аспінволл створив компанію, яка продавала акції й зібрала на будівництво залізниці $1 млн. Саме такої суми потребував проєкт. Роботи розпочали в серпні 1850 року. Люди працювали попри сильну спеку й затяжні дощі, страждали від жовтої лихоманки та малярії. Понад 12 тисяч робітників померло. Трупи консервували в діжках і продавали медичним установам для досліджень. За вторговані кошти компанія збудувала лікарню для робітників залізниці.
Дорогу прокладали через річки й болота. Частину засипали, над іншими звели більш як 300 мостів. Кошторис постійно збільшували, і до завершення робіт він перевищував початкову суму увосьмеро. Собівартість кілометра Панамської залізниці стала найдорожчою із будь-коли побудованих.
Ще до завершення всього маршруту готові ділянки залізниці почали використовувати для перевезень. Людей садили на потяги в терміналі, який назвали Аспінволл нині місто Колон у Панамі. Брали $25 і везли 10 км у бік Тихого океану. Далі пересаджували на мулів і за $10 доставляли до міста Панама, куди й тягнули залізницю. Початок використання поїздів зробив популярнішими акції Панамської залізниці й дав змогу швидше залучати потрібні кошти.
У 18811904 роках контрольним пакетом акцій Панамської залізниці володіла французька компанія Universelle du Canal Interoceanique. Потім уряд США викупив залізницю і почав її активно використовувати для будівництва Панамського каналу, який зводили протягом 19041920 років. Тоді ж маршрут залізниці дещо змінили через часткове підтоплення.
5 годин, 3 хвилини і 43 секунди тривав боксерський поєдинок Гаррі Шарпа та Френка Кросбі в містечку Намеокі в американському штаті Іллінойс 2 лютого 1892 року. Шарп виграв бій нокаутом у 77-му раунді. Арбітр матчу знепритомнів у 65-му раунді й решта поєдинку відбувалася без нього. Матч став найдовшим боксерським двобоєм, який завершився нокаутом
1835 жителів островів та прибережних районів Нідерландів загинули внаслідок шторму на Північному морі, який відбувся в ніч на 1 лютого 1953-го. Хвилі розмили 50 основних дамб і пошкодили 43 тисячі споруд. Іще 230 осіб загинули на суднах у морі. Ферми в зоні стихійного лиха втратили до 200 тисяч голів худоби
29 січня 1635-го кардинал Арман-Жан дю Плессі де Рішельє (15851642) заснував Французьку академію. Вона об’єднала 40 письменників і науковців, яких називали безсмертними. Мали дбати про стан французької мови й укласти найповніший словник. Перший надрукували 1694 року. Відтоді видання оновлювали вісім разів, а в роботі над ним взяло участь понад 700 діячів.
30 січня 1835-го на території Капітолію у Вашингтоні маляр, 29-річний Річард Лоуренс, здійснив замах на президента США Ендрю Джексона (17671845). Робітник намагався вистрелити з двох пістолетів. Через високу вологість у зброї відсирів порох і вона не спрацювала. Джексон мало не до смерті побив нападника, якого визнали психічно хворим і запроторили до лікарні.
“Ця книга не викриття і не сповідь. Це лише спроба розповісти про покоління, яке занапастила війна, про тих, хто став її жертвою, навіть якщо врятувався від снарядів”,
написав Еріх Марія РЕМАРК (18981970) у передмові до роману “На західному фронті без змін”, який видав у Берліні 29 січня 1929 року. У книжці описав буття і переживання німецьких солдатів під час Першої світової війни. Протягом трьох місяців продали 500 тисяч примірників. 1933-го нацисти оголосили книжку антипатріотичною, вилучали і спалювали