Минає 10 років від початку подій, які увійшли в історію України та світу як Революція гідності. Її вважають новим етапом визвольної боротьби українського народу, що дала потужний поштовх для відродження національної свідомості. У чергову річницю згадуємо ключові моменти Майдану, їх причини та наслідки
21 листопада 2013 року почалися мирні протести як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення законодавчо закріпленого курсу на євроінтеграцію. Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом готували з 1998 року. Її мали підписати на Вільнюському саміті 28 листопада. Проте українська влада відмовилася від підписання угоди після таємної зустрічі Путіна та Януковича в Сочі.
У ніч на 22 листопада на майдан Незалежності в Києві прийшли перші учасники протесту. Зібрати людей допомогли соцмережі. “Зустрічаємося о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтеся тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів”, написав журналіст Мустафа Наєм у фейсбуку. На майдані Незалежності зібралося понад 1,5 тис. людей. Наступного дня на мітингу було майже 5 тис. учасників. Такі акції відбулися майже в кожному обласному центрі України.
Водночас за наказом влади на місце мітингу у столиці вивели бійців спецпідрозділу міліції “Беркут”. Окружний суд Києва заборонив встановлювати намети, кіоски, навіси на майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі до 7 січня 2014 року.
24 листопада відбувся найбільший мітинг опозиції за час правління Віктора Януковича. У ньому взяло участь до 150 тис. осіб. Акції протесту почали називати Євромайданом. До влади висунули вимоги:
1. Відставка уряду Азарова.
2. Проведення 27 листопада позачергової сесії Верховної Ради. На ній мали ухвалити євроінтеграційні закони. У іншому разі вимагали розпуску парламенту та проведення позачергових виборів.
3. Скасування рішення про призупинення підготовки до асоціації з ЄС, підписання Угоди про асоціацію на саміті у Вільнюсі, звільнення з в’язниці Юлії Тимошенко. У разі непідписання угоди Майдан вимагав імпічменту Віктора Януковича за зраду національних інтересів.
У ніч проти 30 листопада начальник ГУ МВС України в Києві Валерій Коряк віддав наказ про застосування сили під час розгону Євромайдану в Києві. Беркутівці використовували вибухові пакети, били людей кийками, скидали на землю з монумента Незалежності та топтали. 79 людей отримали травми. Серед постраждалих були переважно студенти. Щоб уникнути побиття, люди ховалися в Михайлівському соборі.
Комунальники почали встановлювати новорічну ялинку, яку в народі назвали кривавою.
1 грудня в Києві на акції протесту вийшло, за різними підрахунками, від 500 тис. до 1 млн людей. На майдані Незалежності відбулося Всеукраїнське народне віче. Протестувальники зайняли Будинок профспілок і міську адміністрацію. Пікетували біля Адміністрації президента й Генеральної прокуратури. Мітинги пройшли по всій Україні.
11 грудня, близько першої ночі, на Майдані з’явилася судовий виконавець Лариса Сабодаш в оточенні міліції. Вона зачитала судову ухвалу про вжиття заходів у справі щодо блокування тротуарів, доріг “шляхом розміщення на них різних предметів”. Через пів години “Беркут” і внутрішні війська розпочали витіснення мітингувальників із зайнятих тими позицій. Силовики атакували одразу в кількох місцях біля Маріїнського парку, на вулицях Інститутській, Михайлівській, Грушевського, Кловській. В атаці взяли участь кілька тисяч силовиків.
Блокпости ДАІ й вантажівки перекрили дороги до центра міста, блокували станції метро. Проте ближче до 5-ї ранку понад 25 тис. осіб прийшли захищати Майдан. Їх розбудив набат Михайлівського собору. Зачищення Євромайдану було зірвано.
Уранці “Беркут” спробував штурмувати будівлю Київської міськдержадміністрації. Цю атаку також відбили.
13 грудня Віктор Янукович уперше прийшов на переговори з лідерами опозиції. Сказав, що запроваджує мораторій на силові дії, а також повідомив, що відповідальні за розгін і побиття мітингувальників голова КМДА Олександр Попов, начальник Київського міського управління МВС Валерій Коряк та заступник секретаря РНБО Володимир Сівкович. Пізніше на допиті Попов заявив, що виконував розпорядження секретаря РНБО Андрія Клюєва.
16 січня провладна більшість у Верховній Раді, порушуючи норми регламенту, ухвалила закони, названі народом диктаторськими. Вони суттєво обмежували права і свободи забороняли рухатися в колоні у більш як п’ять авто, передбачали 15 діб арешту за встановлений намет, затримання за порушення організації мітингу й ув’язнення за маскування чи захисний шолом.
19 січня люди вийшли на віче проти цих законів. Мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та внутрішніми військами. Силовики застосували травматичну зброю, світлошумові гранати та водомети, заборонені за мінусової температури. Протестувальники кидали коктейлі Молотова, каміння. Підпалили покришки й автобус МВС. У ніч на 20 січня в Києві затримали активістів Майдану шістьох студентів Театрального університету імені Карпенка-Карого.
22 січня вранці відбулося засідання Кабінету Міністрів. Ухвалили незаконне рішення про розширення повноважень силовиків МВС дозволили використовувати гранати, що прибули з Російської Федерації.
“Беркут” пішов в атаку на вулиці Грушевського. Силовики захопили територію протестувальників до перехрестя з Хрещатиком. Розбирали барикади, били кийками й затримувати майданівців. Від ураження свинцевим шротом загинув 20-річний Сергій Нігоян, від кулі активіст із Білорусі Михайло Жизневський, 25 років. Вогнепальне поранення отримав 45-річний Роман Сеник із Львівщини. Помер 25 січня.
Активіста Євромайдану львів’янина Юрія Вербицького викрали з лікарні 21 січня. Його знайшли мертвим у лісі під Києвом. За кілька днів внаслідок численних травм, яких зазнав 22 січня, помер киянин Олександр Бадера.
Також поранення від гумових куль, осколків, хімічні опіки отримали сотні євромайданівців. Бійці спецпідрозділу “Ягуар” роздягли на вулиці Грушевського євромайданівця Михайла Гаврилюка й оголеного піддавали тортурам та знущанням.
1820 лютого було заплановано мирний наступ учасників Євромайдану на Верховну Раду України. Там мали розглянути зміни до Конституції України щодо обмеження повноважень президента. Опозиційні фракції блокували засідання. Вимагали розглянути акт поновлення Конституції 2004 року. Канцелярія відмовилася. З майдану Незалежності до парламенту рушила 10-тисячна колона.
Беркутівці застосували проти активістів світлошумові гранати та помпові рушниці. Також активно діяли тітушки. Відбулися сутички в Маріїнському парку, на вулицях Шовковичній, Липській, Інститутській.
Рух метро зупинили, щоб відрізати Майдан від підмоги, а також обмежили рух на в’їздах до міста. Призупинили рух поїздів із Західної України. Частину рейсових потягів зупинили в Шепетівці та Фастові.
Силовики штурмували Жовтневий палац та Український дім. За декілька годин “Беркут” розпочав штурм барикад за допомогою двох БТРів, але майданівці підпалили один із них коктейлем Молотова.
Того ж дня силовики підпалили наметове містечко та Будинок профспілок. Люди рятувалися, вистрибуючи з верхніх поверхів палаючої будівлі. Наступного ранку після пожежі знайшли кілька тіл загиблих, одне з яких упізнати не вдалося.
Тітушки нападали на поодиноких євромайданівців і невеликі групи активістів. Смертельно поранили журналіста В’ячеслава Веремія.
За день загинуло щонайменше 22 особи, тисячі зазнали поранень.
Опір майданівців тривав усю ніч. Лінія протистояння змістилася майже до центру майдану Незалежності.
О 4:15 Янукович звернувся до протестувальників з ультиматумом здатися.
Проте на світанку на Майдан прорвалося декілька автобусів із підкріпленням із західних областей України.
20 лютого “Беркут” несподівано залишив зайняті позиції та рушив у напрямку вулиці Інститутської. Активісти сприйняли це за відступ і вирішили піти слідом, проте потрапили під прицільний обстріл. Люди гинули від пострілів у шию, голову, груди. Снайпери стріляли навіть у медиків, священників.
21 лютого, о 19:00, на Майдані розпочалася панахида за загиблими активістами. На площі зібралися десятки тисяч людей. Під час прощання лунала жалобна пісня “Плине кача”.
У ніч з 21 на 22 лютого Віктор Янукович із найближчим оточенням утік із країни.
110 тисяч порцій їжі приготували волонтери в Будинку профспілок для учасників Євромайдану 8 грудня
107 загиблих стали Героями Небесної сотні. Найстаршому, Іванові Наконечному, було 83 роки, а наймолодшому Назарієві Войтовичу 17. Кілька десятків активістів зникли безвісти, понад 1 тис. отримало поранення. У ході зіткнень також померли 13 силовиків