Аналітичні кола фіксують помітне ослаблення позицій російського лідера Володимира Путіна. Його авторитет знижується не лише серед ключових союзників та провоєнної спільноти, а й в очах американського президента Дональда Трампа, що свідчить про глибокі зміни у міжнародній геополітиці. На тлі того, як лідери дружніх до Росії держав стикаються з переслідуваннями або усуваються від влади, обіцянки та погрози Кремля більше не сприймаються всерйоз.
Ця ситуація змушує прокремлівських “яструбів” вимагати більш рішучих дій для відновлення втрачених позицій Москви. Російський філософ Олександр Дугін наголошує на необхідності кардинальних кроків. За його словами, “Росія зобов’язана зробити щось жахливе, щоб відновити свою довіру, адже у світі нинішньої американської адміністрації мають значення лише жорстокість, сила, масове знищення та брутальність”.
Володимир Путін зберігав мовчання, коли загострювалася політична криза навколо президента Венесуели Ніколаса Мадуро, хоча сам лише у листопаді підписав з ним угоду про стратегічне партнерство. Так само він не висловився щодо протестів в Ірані, де США розглядали можливість підтримки мітингувальників. Натомість, Москва лише закликала Вашингтон дотримуватись міжнародного права.
За словами оглядачів, така стриманість Путіна зумовлена необхідністю підтримувати стосунки з Трампом. Це відбувається навіть у ситуації, коли США затримують російський нафтовий танкер, що є прямим викликом. Ця нездатність рішуче підтримати союзників завдає серйозного удару по проєкції влади Росії за кордоном та її довірі на світовій арені.
Російський політолог Володимир Пастухов, почесний професор Університетського коледжу Лондона, вважає реакцію Путіна дивною, але логічною. Він зазначає: “Путін не нападає на Трампа, бо сподівається на симетричне розуміння потреб Росії та знає, що надмірна реакція чи демонстрація слабкості буде експлуатована”. Захоплення танкера “Bella 1” продемонструвало, що американська адміністрація не сприймає всерйоз погрози Кремля.
Колишній російський олігарх Михайло Ходорковський висловив думку, що рішення Москви взяти венесуельське судно під свій захист завдало серйозної шкоди репутації Росії. Цей інцидент, на його погляд, підірвав довіру як зовні, так і всередині країни. Іншим серйозним ударом по довірі до Кремля став момент, коли були зроблені неправдиві заяви про спробу України атакувати резиденцію російського президента на Валдаї, які згодом публічно спростував сам Трамп.
Аналітики зазначають, що хоча російська та американська адміністрації можуть використовувати дезінформацію для внутрішніх цілей, Росія зараз має справу з непередбачуваною та зухвалою американською владою. Вона радикально відійшла від норм своїх попередників, і Москва намагається адаптуватися до цієї нової геополітичної реальності. Російський аналітик Андрій Колесніков нагадує, як Кремль намагався впливати на американського президента увесь минулий рік.
На його думку, така “доктрина Путіна”, спрямована на продовження конфлікту та утримання Трампа у зоні впливу, може виявитися неефективною цього року. Колишній високопоставлений чиновник Кремля розповів, що Путін перебуває у “досить дивному становищі”, оскільки нова американська адміністрація більше зацікавлена у грошах та угодах, ніж у традиційних відносинах. За його словами, пріоритетом Путіна є “гідно завершити цю війну”, а не “пожертвувати всім” заради стосунків з Трампом.
Водночас, Росія опинилася у скрутному становищі, а її потенціал як союзника значно зменшився. США активно зближуються з колись дружніми до Москви державами, такими як Білорусь, Вірменія та Азербайджан, що посилює міжнародну ізоляцію Кремля. Директор Центру Росія-Євразія Карнегі Олександр Габуєв констатує: “Росія обирає жахливих, неефективних партнерів, бо ніхто інший не хоче дружити з Росією. І коли ці режими руйнуються, Росія не в змозі їх виправити, допомогти їм стати ефективнішими чи помститися США”.
Дедалі більше послаблення міжнародного становища Москви відбувається на тлі внутрішнього невдоволення. Росіяни все більше втомлюються від, здавалося б, нескінченного конфлікту. Військовий конфлікт зруйнував міф про силу та непереможність Росії, ризикуючи втягнути країну в подальший економічний та соціальний занепад. Російські провоєнні блогери, зокрема Максим Калашніков, вказують, як війна в Україні триває довше, ніж війна СРСР з нацистською Німеччиною, і її плоди отримають лише США та Китай, тоді як росіяни “залишаться з кров’ю, руїнами та втратами”.
Оцінити громадську думку в Росії складно, проте російська політологиня Катерина Шульман бачить чіткі підказки в опитуваннях. На її думку, “мир зараз є майже універсальним бажанням у російському суспільстві”. Вона також зазначає, що минулого року росіяни пережили психологічний удар, адже з приходом Трампа сподівалися на завершення конфлікту, але цього не сталося.
“Я вважаю, що у 2025 році російське суспільство, а можливо, і еліти, почали схилятись до думки, що президент є одночасно гарантом їхньої позиції, але й перешкодою. Тепер його потенційно сприймають як того, хто стоїть між ними та миром”, — підсумовує Шульман.