Поки Україна чекала на історичне рішення, у Росії демонстрували байдужість. Та щойно допомогу було ухвалено, як у Москві взялися переконувати, що це нічого не змінить. То що ж насправді означає реакція російських політиків та пропагандистів, – з’ясовувала Gazeta.ua.
Спочатку про гроші
У ніч (за київським часом) на 21 квітня 2024 року Конгрес США проголосував не лише за надання допомоги Україні, але й за надання президенту повноважень конфіскувати заморожені активи РФ. Схоже, це рішення стало більш болючим для Кремля, ніж оборонно-фінансова допомога Сполучених Штатів Америки – Україні. Принаймні, у миттєвій реакції на подію прес-секретаря президента РФ Дмитра Пєскова йшлося саме про активи. Причому – деталізовано: “Якщо йдеться про конфіскацію наших активів, це завдасть непоправної шкоди іміджу США. Змусить багатьох інвесторів у цю країну рятувати свої кошти, адже непохитність приватної власності буде порушено, тим паче, держвласності”, – переконував він.
А от про фінансову та збройну допомогу згадав мимохідь, мовляв, це не вплине на ситуацію на полі бою.
Важливо, що сам Путін досі нічого про важливе рішення Конгресу США, яке з неділі, 21 квітня, коментують ключові світові політики, не сказав. Чому?
Відібрало мову
По-перше, реакція російських політиків дає достатнє уявлення про емоції Кремля. Наприклад, спікер Держдуми РФ В’ячеслав Володін заявив, що США позбавили Україну майбутнього, оскільки більшість коштів нібито отримають власне американці. Звісно ж, ми переможемо, попри ці “криваві долари”, розвивав думку Дмитро Медвєдєв, але чомусь побажав США “якнайшвидше самим зануритися у нову громадянську війну”. Обидва не останні посадовці у кремлівській ієрархії повторили дослівно тезу Пєскова. Мовляв, допомога не змінить ситуацію на полі бою, лишень пролонгує бойові дії. Лідер ЛДПР Леонід Слуцький ще й підрахував, що США і Європа вгатили мільярди у війну, – “і що?”
По-друге, кремлівські та прокремлівські пропагандисти відгукнулися так, що, випадково чи свідомо, видали, можливо, справжні висновки російської влади. Скажімо, Захар Прилєпін визнає, що, коли рішення Конгресу США по Україні не вплине на ситуацію на полі бою, то на Росію – вплине, та ще й як! За його словами, оскільки війна не закінчиться навіть через півроку, “нам потрібна оновлена Росія. Вони не залишають нам жодних шансів на інші шляхи”. А от пропагандисти засумнівалися. “Воєнкор” Олександр Коц заявив, що безглуздо говорити, що пакет допомоги Україні від США не вплине на ситуацію на фронті.
Де ідеї, а де інтереси
Але якщо політико-ідеологічні реакції на рішення Конгресу США у Росії є розпливчастими та більше емоційними, то, коли йдеться про фінанси, емоції гаснуть. Той же Пєсков каже про конфіскацію активів РФ значно обережніше: “Це небезпечний прецедент… Ухвала подібного рішення може призвести до краху існуючої економічної системи”.
Отже, можна зробити висновок – гроші хвилюють російських високопосадовців на чолі з Путіним набагато більше, ніж можливі жертви серед росіян.
Офіційна Москва, занепокоєна долею інвестицій в американську економіку (які, на її думку, неминуче скоротяться), поспіхом будує “спільний економічний простір” із деякими країнами. Наприклад, із Китаєм. Як заявив Лавров у понеділок, 22 квітня, РФ та Китай провели “практично повну дедоларизацію” двосторонніх економічних зв’язків. Також стало відомо, що уряд РФ підтримав ратифікацію угоди про зону вільної торгівлі країн Євразійського економічного співтовариства (ЄАЕС) та Ірану. Нагадаємо, до ЄАЕС входять Білорусь, РФ, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Узбекистан та Куба. Зв’язуючи їх з Іраном, Росія робить спробу зацементувати зсередини і саме співтовариство.
Ці дії та вислови видають справжню причину стурбованості Путіна, бо в РФ почали роззиратися навкруги крупні бізнес-гравці.
“Нікель”, та вже не Норільський
22 квітня у ділових колах Росії – сенсація. За повідомленням агенції Reuters, завод “Норнікель” планує розмістити нові виробничі потужності у Китаї. Гендиректор підприємства Володимир Потанін причин не приховує: “Негативний вплив санкцій проти російських кольорових металів сприяв цьому рішенню”.
російський олігарх переносить потужності “на ринки прямого споживання”
“Норільський нікель” є найбільшим металургійно-видобувним підприємством РФ та найбільшим у світі виробником паладію. Хоча Потанін перебуває під санкціями США, сам комбінат – ні, бо це дестабілізувало б світовий ринок кольорових металів. Але підприємство, за словами власника, відчуває складнощі у доставці продукції клієнтам, а також стикається з відмовами замовників. Тому російський олігарх переносить потужності “на ринки прямого споживання”. У даному випадку – до Китаю.
Пекіну релокація російських потужностей вигідна, а Росія таким способом “оплачує” підтримку, адже країни уклали меморандум про взаєморозуміння та співробітництво. Синхронно китайський прем’єр Лі Цянь заявив про необхідність побудови безпечного ринку капіталу.
Мовчання Путіна
Але Путін – мовчить, хоча його прессекретар видає скупі тези про війну та багатослівні про гроші. Чому це важливо? Нинішній господар Кремля чекає на голосування у Сенаті США у вівторок, 23 квітня. Після цього пакет з чотирьох законопроєктів швидко підпише президент Джо Байден. Чи є у Путіна сподівання на збій у Сенаті? Навряд чи це можливо після результативного волевиявлення конгресменів, хоча вірогідність існує. Але навіть за такого розвитку подій це лише відстрочить допомогу Україні. Виходить, треба змінювати стратегію ведення війни, а це час та – гроші. Котрих, судячи з реакції Путіна, може і не вистачити.