Наступ Збройних сил України у Курській області РФ дозволила Силам оборони тимчасово перехопити ініціативу на одній ділянці фронту, продовжуючи протистояння на всій території воєнних дій.

Українська операція в Курській області змусила Кремль і російське військове командування відреагувати і перекинути сили та засоби в сектор, де українські війська розпочали атаку, повідомляють експерти Інституту вивчення війни (ISW) у свіжому звіті.

“Операція ЗСУ в Курській області дозволила українським військам принаймні тимчасово перехопити ініціативу на полі бою на одній ділянці фронту. Володіння Росією ініціативою на всій території бойових дій з листопада дозволило ворогу визначати місце, час, масштаб і вимоги до ведення бойових дій в Україні. Це змусило Київ витрачати матеріальні та людські ресурси на реактивні оборонні операції”, – сказано в повідомленні.

Водночас армія РФ не проводила активних бойових дій у Курській області. Росія використовувала свою загальновійськову ініціативу для тиску на Україну і спроб перешкодити українським військам накопичувати живу силу і матеріально-технічні засоби для майбутніх контрнаступальних операцій, одночасно визначаючи темп бойових дій, який дозволив би російським військам підтримувати послідовні наступальні операції.

“Російське військове командування невірно оцінило, що ЗСУ не має можливості перехопити цю ініціативу, а здатність України досягти оперативної несподіванки й перехопити загальновійськову ініціативу ставить під сумнів оперативно-стратегічні припущення, які лежать в основі нинішніх російських наступальних зусиль в Україні”, – йдеться в огляді.

Реакція Москви може вимагати від російського військового командування розглядати потреби в особовому складі та матеріально-технічних засобах для захисту кордону як частину плану кампанії на всій території воєнних дій, а отже, може накласти довгострокові обмеження на оперативне планування, з якими Росія раніше не стикалася.

“Українська операція в Курській області і подальші можливі українські транскордонні вторгнення змушують Кремль і російське військове командування прийняти рішення про те, чи розглядати тисячокілометровий міжнародний кордон з північно-східною Україною як діючий фронт, і який Росія повинна захищати, а не як неактивну ділянку фронту, як вони ставилися до нього з осені 2022 року”, – пояснюють аналітики.

Ставлення Москви до міжнародного кордону як до “сплячого фронту” надало їй більшої гнучкості у накопиченні і залученні людських і матеріальних ресурсів для військових операцій в Україні.

Росія витратила значні ресурси на будівництво укріплень вздовж міжнародного кордону, але не виділила достатньої кількості особового складу і техніки для укомплектування та оборони цих укріплень.