Востаннє з Мирославою розмовляли два місяці тому. Майже ніхто не знав, що вона хворіла. В неї була онкологія. Їй зробили операцію, але хіміотерапією попалили всі внутрішні органи. Мирослава була маленька, худенька, такого лікування її організм не переніс, розповідає Ольга Ястремська про подругу журналістку Мирославу ТАВАНЕЦЬ. Вона померла 7 жовтня на 46-му році.
Мирослава Таванець закінчила факультет журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка. Працювала на Вінницькому державному телебаченні. Згодом у виданнях “День” і “Газета по-українськи”. Була головним редактором газети “Рідне село” й ведучою на “Радіо Промінь”.
Мирослава була людиною, в якої вживлена українська мова. Вона нею володіла бездоганно, розповідає Ястремська. Інтелектуальна, розумна, інтелігентна, для всіх вона була журналістом з великої букви. Мирося була відкрита, добра, така, що віддасть останнє. Коли я розлучилася з чоловіком і не мала куди подітися з малою дитиною, саме вона відчинила для нас двері своєї квартири. Ми рік орендували житло разом. Іноді вона забирала мого сина з дитячого садка, годувала. Звістка про смерть Мирослави стала потрясінням.
Сім років тому я вперше побачила Мирославу у вишуканому костюмі з перфектною мовою, шляхетними манерами. Я заслуховувалася її програмою про їжу. Вона так розповідала по радіо про харчі, що слинка текла, говорить подруга Анна Данько. Незалежна, цілеспрямована, красива, сильна. Вона до останнього не говорила про свою хворобу. Вірила, що переможе.
Мирославу Таванець поховали в селі Семирічка Гайсинського району на Вінниччині, звідки вона родом. В неї залишилися чоловік, мати і брат.
Якось Мирослава казала: “Ось вийду на пенсію, поїду до мами в село, сяду край вікна, дивитимуся на свої квіточки, питиму каву й писатиму”. На жаль, не судилося, говорить колега Людмила Мрачковська.