“Не треба впадати в розпач, якщо в тебе немає мрії”

Головна Сторінка » “Не треба впадати в розпач, якщо в тебе немає мрії”

Усе можливо. Це моя принципова романтична позиція.

Протест став частиною мого життя. Щоб був стимул досягати мети, маю вигадати, проти чого боротися.

Хочу, щоб мене й моїх близьких оточували люди, готові дивитися на світ ширше.

Я нестерпна вранці.

Оточення ЧАСТО диктує: кожен мусить мати велику мету. В цій гонитві можна загубити себе. Не треба впадати в розпач, якщо в тебе немає мрії. Дослухатися до себе найважливіше.

Батьки багато працювали. Я часто опинялася наодинці. Найближчими друзями були книжки.

Був період, коли мати їздила торгувати в Москву вантажівкою з іншими жінками. В холодну пору часто там відморожували собі “жіноче”. Але інакшого варіанту заробити не було.

В 1990-х майже всі діти ходили в однакових колготках. Я мала кольорові з Міккі Маусом. Це вартувало моїй мамі хронічного циститу й не тільки.

Займаю позицію чайлдфрі. Не виключаю, що це зміниться

Вступ у театральний був протестом. Батьків не переконувала. Сказала: “До 16 років я до вас прислухалася. Тепер сама вирішую, ким хочу бути”.

Спорт навчив мене програвати. Дуже вірю в те, що роблю. Але завжди знаю: можлива поразка. Я до неї готова.

Хотіла дітей з моменту, коли зрозуміла, що я дівчинка. Але в 21 почалася ревізія цінностей. Сказала собі: “Ясю, почекаємо кілька років”. Зараз займаю позицію чайлдфрі. Не виключаю, що це зміниться. Можливо, візьму дитину із сиротинця.

Страшно починати, коли нічого немає. А потім страшно наважитися на зміни, коли щось є. Боїшся це загубити. Головне не зупинятися пробувати щось.

Кровні зв’язки менш важливі, ніж емоційні.

Люди у великих містах обростають оболонкою. Хочеш вижити повинен захищати себе. Близька чи кохана людина та, з якою можна зняти броню й відчувати безпеку.

Одруження це бюрократія. Не бачу в цьому потреби. Якщо хочеться зробити стосунки офіційними, можна підписати партнерський контракт.

Мала багато чоловіків. В певні періоди це були найближчі люди. З більшістю залишаємося друзями.

Кожні три роки в моєму житті стається якась глобальна поворотна подія.

Не дуже люблю вибирати одяг. Часто скуповуюся в секонді

Трапляються ситуації, що вимикають. Сприймаю це емоційно, переживаю, стресую. Можу не спати й думати, як вчинити. Видихаю, коли це закінчується. Це крутий момент.

Подруга, з якою наймала квартиру, однією з перших пішла на Майдан. Створила там жіночу сотню самооборони. Я не могла не піти за нею.

Держава не була готова до війни. Підстрахували волонтери. Якби не вони, ми здали б набагато більше територій.

Сентиментальні фільми мене майже не зачіпають. Плачу, коли бачу кадри, як люди збираються разом і відстоюють свої права.

“Дикий театр” це наслідок революції. Зрозуміла: після того як головна площа країни була залита кров’ю, не можна робити театр не про людей.

Мистецтво, що не реагує на події, кастроване. Постійно оновлюємо вистави. Можемо переписати текст просто перед виходом на сцену. Один відвідувач лишив відгук: “Пішов у “Дикий театр” і дізнався, що помер Кобзон”.

Не дуже люблю вибирати одяг. Часто скуповуюся в секонді. Взуття в українських виробників, бо хочу їх підтримати. Спонтанні покупки дозволяю, але не знімаю бирки. Тому що за три дні мене може попустити й захочеться все повернути.

Маю правило балансу: якщо купую нову річ, маю позбутися старої. Торік влаштувала “розмотлошення”. Щось віддала на переробку, щось викинула, подарувала.

Бачу вікові зміни. Це тільки починається. Поки що мені цікаво спостерігати за собою.

Боюся не старості, а немічності. Пити й курити ще не кинула. Але змінила харчові звички, повернулася до спорту.

Знайомий працює в державному секторі. Має щорічний план руху кар’єрними сходами. Хоче зайняти місце в історії. Мене таке не цікавить. Яка різниця, яке ти матимеш місце в історії, якщо будеш мертвий? Є важливіші стимули.

Вакцинувалася серед перших.

П’ять років тому сказала б, що я атеїстка. Тепер вважаю себе агностиком. У Бога не вірю, в церкву не ходжу. Але людей, які мають потребу у вірі, поважаю.

Коли треба з кимось порадитися, добре порозмовляти з собою в ролях. Іноді вголос. Є Яся емоційна, вона каже: “Дістало, більше так не робитиму”. Друга відповідає: “Чекай, чому ти так реагуєш? Що тебе образило?”

Не слухаю музики на вулиці. Ловлю уривки слів і фраз, які долітають від людей. Це часто наштовхує на нові ідеї.

Емоційно готова до смерті щоразу, коли сідаю в таксі чи літак

Ідеальний ранок прокинутися не від дзвінка телефона, будильника чи повідомлень, а від того, що ти виспалася. Кажу собі: “Привіт, світе, я прокинулася добровільно”.

Емоційно готова до смерті щоразу, коли сідаю в таксі чи літак. Страшно помирати у стражданні.

Я знаю свої переваги та мінуси. Чи може бути велике коло людей, які сприймають тебе повністю? Ні. Найголовніша людина, любові й поваги якої треба добитися, це ти сама.