Україна демонструє значний прогрес у розвитку оборонних технологій під час повномасштабної війни, проте ефективність цих зусиль може бути значно підвищена. Експерти наголошують на критичній необхідності створення єдиного координаційного центру, який забезпечить стратегічне лідерство та системний розвиток. Це дозволить Україні не лише наздогнати ворога, а й вийти на новий рівень інновацій у сфері безпеки.
Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, підкреслює, що з початку повномасштабної агресії багато відомств, як-от Мінцифри, СБУ, ГУР МОУ та Держспецзв’язку, активно розвивали оборонні технології. Чимало інноваційних рішень з’явилося завдяки ініціативам підприємств “знизу”, формуючи окремі сегменти національної системи. Однак, за його словами, саме відсутність єдиного координуючого центру призвела до відставання України від Росії у цій життєво важливій для армії сфері.
Ідея створення такого центру не нова: ще у 2020 році президент Зеленський підписав Указ №59/20, що передбачав заснування Агентства оборонних технологій. Ця структура мала стати українським аналогом американської DARPA. Проте, цей указ глави держави так і не був виконаний Кабінетом Міністрів.
Такий єдиний центр має координувати наявні розробки та визначати пріоритетні зразки озброєнь для розвитку. Його функції включатимуть уніфікацію, стандартизацію та вирішення питань інтелектуальної власності. Важливою складовою також є цілеспрямоване залучення державних, приватних та іноземних інвестицій у розвиток тих озброєнь, які будуть визначені головним замовником для майбутніх закупівель.
Водночас, вже існують успішні ініціативи, такі як “Армія дронів”, започаткована Мінцифри спільно з Міноборони, Генштабом ЗСУ та Держспецзв’язку влітку 2022 року. Вона забезпечила дронами понад 200 підрозділів. Згодом з’явилися державна платформа Brave1 та конкурс Drone Hackathon (з 2023 року), які є першими кроками до постановки завдань промисловості за принципом DARPA. Проте Бадрак зауважує, що можливості Мінцифри, яке працює переважно з приватним сектором над некапіталомісткими проєктами, залишаються обмеженими. Це відповідно обмежує вибір пріоритетних розробок.
Фахівець вважає, що Україні не варто “вигадувати велосипед”, а слід звернути увагу на успішні моделі, що вже працюють у Європі та Ізраїлі. Ці моделі передбачають створення відповідних структур безпосередньо у складі Міністерства оборони, з урахуванням унікальних національних особливостей, народжених війною. Ключовим моментом у реалізації цієї ідеї є людський фактор.
Бадрак припускає, що главі держави варто довірити цю справу “справжньому практику”, як-от Михайлу Федорову, який успішно реалізував Brave1 та хакатони. Альтернативою може бути досвідчений промисловець, що пройшов усі етапи оборонного виробництва. Експерт наголошує, що “кадри вирішують усе” у такому критично важливому проєкті.