Українська операція в Курській області, так само, як і російські наступальні дії на сході України самі по собі не є вирішальними військовими операціями.

Вони не допоможуть виграти війну жодній зі сторін. Про це у новому зведенні пише Інститут вивчення війни (ISW).

Аналітики посилаються на дослідження “Україна та проблема відновлення маневру в сучасній війні”, яке здійснили Фредерік В. Каган і Кімберлі Каган. На їх думку, ні російським, ні українським силам не вистачає можливостей для проведення окремих вирішальних виграшних операцій. Замість цього вони повинні проводити кілька послідовних операцій з обмеженими оперативними цілями, які далеко не досягають перемоги, але в сукупності можуть досягти стратегічних цілей.

Поки рано оцінювати наслідки та оперативне значення українського вторгнення в Росію та поточних російських наступальних зусиль на сході України. Значення цих операцій не виникатиме ізольовано, але вони матимуть значення, оскільки стосуватимуться серії наступних російських та українських кампаній.

Аналітики зазначають, що Україна і Росія мають здатність створити глибокі оборонні позиції та резерви, які завадять будь-якій окремій кампанії досягнути стратегічних цілей війни до її кульмінації. Росія має достатньо бойової потужності, щоб прикрити свої кордони, якщо вона цього забажає, ціною досягнення інших цілей.

Росія та Україна зазвичай можуть створити оборонні позиції на деякій відстані в тилу та достатньо стабілізувати лінію фронту навіть у разі успішного проникнення.

“Отже, ефективний дизайн української та російської кампанії потребує продуманості та планування кількох послідовних операцій, кожна з яких визначає умови для наступної операції”, – йдеться у публікації.

На думку авторів, жодна зі сторін не може проводити послідовні операції без перерви. Водночас оперативні паузи або зниження оперативного темпу дають іншій воюючій стороні можливість змагатися та перехопити ініціативу.