Восени обчикрижую садок від старих гілок. Пошкоджені палю, а здорові скидаю в компостну яму, каже Василь Косар, 63 роки, із села Подібна Уманського району Черкаської області. За зиму все перегниє і буде натуральне добриво.
Бур’ян і бадилля з городу складає в купу з подрібненими в січкарні соломою чи кукурудзинням. Їх поливає м-препаратами, що пришвидшують розкладання компосту на перегній. Це збагатить ґрунт. Можна посипати попелом, що розкислює землю. Він нейтралізує залишки мінеральних добрив, які вносили раніше.
Зіпсувати все можуть пацюки, які люблять водитися у компостній ямі. Їх можна віднадити тим же попелом. Він для них їдкий луг. Гризуни його ковтають, як вилизують ступні, і в них болять животи. А щоб і близько не підходили, кладу в яму стебла полину або коріандру. Ошпарюю окропом, щоб запах був їдкіший. Або по краях мінеральну вату.
Восени бадилля помідорів дрібно ріже й поливає водою для розкладання. Зелень містить токсичні речовини, що проганяють пацюків від компосту.
Щоб гризуни не заводилися, стараюся не кидати молочних продуктів, кісток, масла та жирної їжі. Отак і засипаю її всю осінь, а на зиму накриваю, щоб не замерзла. Там мають зберігатися волога й тепло, говорить Косар.
Хто тільки закладає компостну яму, може закопати під землю дрібну дротяну сітку. Крізь неї черв’яки вільно пролазять у компост, а пацюки ні.