Коли навчався у вузі, відвідував секцію легкої атлетики. Чотири роки був фізоргом групи. Тоді й зрозумів, що біг тримає тіло в тонусі, робить його міцнішим і рельєфнішим. А ще це ліки від старості, каже 31-річний Микола ТАРАН із села Небилів Рожнятівського району Івано-Франківської області. З 2016-го професійно займається бігом. Взяв участь у десятках марафонів.
Про забіги раніше нічого не знав, розповідає Микола Таран. 2015 року моя сестра Аня пробігла 21 кілометр. Тоді й дізнався, що таке півмарафон. Вирішив спробувати. Зареєструвався на перший забіг, оголошення про який побачив в інтернеті. Мав місяць, щоб підготуватися. Щодня виходив на вечірні пробіжки. Захід відбувався в Одесі. Жив там у знайомих. Тоді стояла сильна спека. Намагався бігти легким темпом. Бачив, як багато учасників падали від сонячного удару, а “швидка” за “швидкою” їхали по трасі. Під час забігу показав не найкращий результат годину і 59 хвилин. Але тоді захопився бігом.
З’явилася мета взяти участь у наймасштабнішому марафоні в американському Лос-Анджелесі. Для цього потрібно було отримати біговий досвід у Європі. Так почав їздити на закордонні змагання. Під час поїздок доводилося ночувати і на лавці в парку. Це було на півмарафоні в чеському містечку Оломоуці. Інколи за кордоном приймають українці. Коли збирався в Тромсе місто за північним колом у Норвегії запізно почав шукати житло. В інтернеті натрапив на людей, які приймали українців. Поселили на три дні. Годували, на марафон відвезли й привезли назад. Ще й гроші дали, щоб я купив сувеніри.
У марафоні в Лос-Анджелесі Микола Таран взяв участь 2018 року. Витратив $2 тис. майже 55 тис. грн.
До цього були проблеми з пальцем на нозі. Мав іти на операцію, але довго зволікав. Уночі перед вильотом думав оперуватися чи летіти на забіг. Лікування вирішив відкласти. Пробіг погано. Всі 42 кілометри палець кровоточив. Кросівок став червоний. Після операції тиждень не займався бігом.
Микола Таран встановив два рекорди. Став першим українцем, який двічі пробіг 73-кілометровий марафон у Норвегії та першим прикарпатцем, який подолав 42 км у Лос-Анджелесі.
Двічі довелося пробігти марафон у Норвегії через те, що мене обікрали. Після кількох європейських забігів приїхав у Київ до сестри. Разом вирушили на черговий марафон. Речі й медалі залишив у її квартирі. Повернулися за три дні. За цей час житло пограбували. З усім іншим винесли й мої медалі. Довелося ще раз летіти в Норвегію на ультрамарафон. Ця медаль дійсно дорога. Лише за реєстрацію на забіг віддав 750 доларів.
Микола Таран родом із Дніпра. Закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти й газу. Працює на лісовому підприємстві. Бігає п’ять разів на тиждень. У марафонах тепер бере участь як пейсмейкер бігун, який задає правильний темп учасникам.
Зараз офіційних стартів не так багато, але тренування продовжуються в звичному режимі. Буває, що не хочу бігати. Але згадую, що конкуренти не дрімають. Тому швидко одягаюся і йду тренуватися, каже. Якось моя бігова напарниця ультрамарафонниця Євгенія Романовська порекомендувала відправити резюме на забіг, де потрібні були направляючі бігуни. Мене взяли. Став першим українцем-пейсмейкером, який бере участь у забігах за межами нашої країни. Виступав у Молдові та Білорусі. Третій рік я головний пейсмейкер у Мінську. Залишаюся запасним в Осло, Скоп’є, Стокгольмі та Познані.