У місті Бородянка, що на Київщині, зоозахисники врятували кішку перської породи. Вона понад два місяці без води та їжі сиділа на сьомому поверсі розбомбленого будинку. Була виснажена, мала проблеми з легенями.
Кішку назвали Шафою та створили їй сторінки в соцмережах. Із зображенням Шафи почали випускати одяг, посуд, постери. Вона стала символом незламності українського народу.
Завдяки розголосу знайшлася власниця тварини Анастасія Лунєва:
Кішку звати Глорія. Їй 12 років. У будинок влучив снаряд, коли нас не було вдома. Думала, що Глорія загинула під руїнами.
Кішку підлікували та повернули власниці
Ми запитали читачів: як вони рятували тварин під час війни?
Знайшов у Бучі на Київщині дорослого пса хаскі. Лежав під пасажирським сидінням в обстріляному авто. Тіло було всипане уламками скла, здавався неживим. Але коли почув мій голос, підняв голову. Собаку показали ветеринарам. Це була здорова самка, налякана й виснажена. Вирішили з дружиною лишити її собі. Назвали Буча. Через певний час із нами зв’язалися справжні власники хаскі й забрали її додому.
Олександр СИДОРЕНКО, 30 років, поліцейський, Київ
У лісі на Харківщині прибилося цуценя такси. Голодне. Ледь на ногах стояло. Ми його нагодували й пішли. А воно слідом суне, скавчить. Пожалів і забрав із собою. Весь час носив у кишені куртки. Товариш розказав, що його сестра шукає собаку. Їхнє авто обстріляли росіяни. Усім вдалося вижити й утекти, але загубили цуценя. Показали їй фото нашого знайди. Це був їхній пес Мамай. Передав його волонтерами.
Іван МАРЧАК, 40 років, військовий, Харків
Супроводжуючи гуманітарку на Київщині, зустріли бродячу вівчарку. Вичесали, вимили, назвали Ірпенем. Патрульні забрали собаку до себе на службу. Згодом знайшлися справжні господарі. Вони написали пост про розшук тварини. Нашого Ірпеня насправді звати Дік. Його власники евакуювалися, а пса лишили на сусідів. А він перегриз повідець і втік.
Богдан КУТЄПОВ, 38 років, журналіст, Київ
До нас приїхав 78-річний родич із коровою та двома козами. Жив на Херсонщині. Коли в його село зайшли окупанти, забрав тварин і втік. Боявся, що росіяни їх заріжуть. Спершу гнав худобу полями, потім вийшов ближче до дороги. Там його підібрав водій вантажівки. Дід каже, пощастило, що тварини виявилися витривалими. Але коли лунали вибухи чи постріли, кози сильно нервували. Щоб не розбіглися, обіймав їх і тихенько наспівував.
Михайло ТКАЧУК, 42 роки, електрик, Кропивницький
В інтернеті побачила допис працівника Куренівського ринку в Києві. Писав, що продавці гризунів майже всі виїхали з міста. Деяких їхніх тварин випускають на вулицю, інші тижнями сидять у закритих контейнерах. Забрала зо 20 хом’яків і мишей. Частину роздала людям, кількох лишила собі, серед них безока хом’ячиха. Побилася з іншими гризунами у клітці.
Олена КОЛЧІНА, 34 роки, волонтерка, Київ
Викупили торік двох поні, бо їх хотіли відправити на забій. Домовилися з місцевим іподромом, щоб там за ними доглядали. З початком війни хотіли вивезти, але не могли знайти транспорт. Тоді купили причіп й переробили його, щоб дорогою поні не випали. Так рушили на Хмельниччину. Їхали 15 годин. Нас зупиняли на кожному блокпосту. Запитували, що веземо. Коли бачили поні, дивилися на нас, як на божевільних.
Наталія НІКОНЕНКО, 37 років, менеджер, Київ
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”