14 серпня 1937 року за наказом радянської влади у Києві підірвали собор Михайлівського Золотоверхого монастиря XII ст. Злочин приурочили до великого православного свята Медового Спаса.
Монастир більшовики закрили ще 1922 року під час антирелігійних кампаній та знищувати його не наважувалися. Ідея знесення виникла 1934-го, коли столицю УСРР перенесли з Харкова до Києва. На місці собору хотіли побудувати урядовий центр – дві велетенські споруди з пишними колонами, посередині яких мав стояти 34-метровий пам’ятник Леніну.
Рішення про підрив культової споруди приймалося на рівні ЦК КП(б)У. Деякі партійці дійшли думки, що собор був розбудований переважно у барокові часи, а не майже тисячу років тому, а отже “ніякого історичного й культурного значення не становить”. Серед тих, хто виступив за підрив були Павло Постишев, Всеволод Балицький, Володимир Затонський.
У той же час НКВД почали залякувати мистецтвознавців та небайдужих до долі храму людей. Єдиним серед українських учених, хто відмовився підписати акт знесення, став Микола Макаренко. 4 січня 1938 року його розстріляють чекісти у Томську.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вченого розстріляли за відмову підписати акт на знесення церкви
Після знищення собору, “грандіозного” урядового центру так і не збудували. Через незадовільний вигляд єдиної зведеної споруди – нинішнього Міністерства закордонних справ, будівництво зупинили.
Руїни собору простояли до кінця XX ст. 2000 року до річниці Різдва Христового храм відновили у стилі козацького бароко.
У СРСР заборонили продавати Біблію та ввозити її з-за кордону 11 березня 1931-го. Книгу прирівняли до антирадянської літератури.
Перед тим більшовики встигли відокремити церкву від держави та освіти, арештувати патріарха Тихона та членів Синоду колишньої Російської імперії, розстріляли безліч священників. Також вони провели масштабну кампанію з вилучення церковних цінностей та перетворення храмів на будівлі світського призначення. У багатьох із них читали лекції про шкоду релігії. Організували й союз войовничих атеїстів. Заборона священної книги християн ставала питанням часу.