Оголосили претендентів на Шевченківську премію
240 тис. грн отримають цього року лауреати Шевченківської премії. Назвали претендентів на нагороду.
В номінації “Література” четверо авторів.
”Доця” Тамари Горіха Зерня воєнний роман. Розповідає про волонтерку, організаторку руху опору в Донецьку в перші місяці російської агресії, розповідає літературознавець Остап Сливинський, 43 роки. Це гучний дебют письменниці. Описує досвід людини, яка не просто приїхала на фронт, а впродовж довгого часу пов’язана з Донбасом. Авторка показує еволюцію людини в місті. Як Донецьк змінювався і врешті-решт дійшов до того драматичного етапу, коли опинився під окупацією й здеградував. Окрім важливої тематики, твір має цікаву форму балансує між художністю та автобіографічністю.
“Три лини для Марії” Сергія Осоки це тиха, але сильна, добре скроєна проза з міцним хребтом.
Автор із Полтавщини описує своє дитинство в селі. Є тонни подібної літератури. Але ці оповідання мають у собі щось інше. Розповідають про 19801990-ті, проте вони й позачасові. Ніби зупиняють хід історії та роблять прості побутові сюжети універсальними.
Один із найдосвідченіших вітчизняних авторів фентезі Володимир Аренєв у повісті “Заклятий меч, або Голос крові” постає у своїй найкращій формі.
Повертається до теми давньоруської історії. Будує єдину міфологію з елементів слов’янської та скандинавської. Найбільше підкуповує, як він працює із фольклором і цитатами від Шевченка й Гоголя до голлівудського “Хрещеного батька”.
Також у списку претендентів дві поетичні збірки Бориса Херсонського.
Російськомовний поет з Одеси після 2014-го послідовно вибудовує свою нову україномовну ідентичність. Українською пише нові та перекладає попередні твори.
Дві збірки представлені в номінації “Публіцистика, журналістика”. Автора книжки “Лексикон націоналіста та інші есеї” Миколу Рябчука знаємо як хорошого аналітика сучасних українських реалій соціальних і політичних. “Ласощі для Медора” Андрія Бондаря це не завжди публіцистичні чи есеїстичні тексти. Їх можна було б назвати оповіданнями з не меншим успіхом. Бондар майстер дуже оригінальної форми, яку сам створив і міг би коли-небудь запатентувати. Особливий автор у нашій літературі саме тому, що жанрово йде своїм унікальним шляхом. Тут є і повсякденні спостереження, і розмірковування про політику й культуру, і сюжети практично романного типу.
Також за премію боротимуться чотири наукові праці, які для кожного з авторів є відображенням основного фокусу їхніх інтересів.
Дмитро Горбачов у “Лицарях голодного Ренесансу” глибоко й водночас легко пише про українське мистецтво XX століття.
Цикл статей Григорія Грабовича “Переосмислюючи Павла Тичину переосмислюючи український модернізм” показує, що наше письменство навіть в умовах ізоляції в радянські часи все одно розвивалося синхронно зі світовим.
“Перманентна революція. Мистецтво України ХХ початку ХХІ ст.” Аліси Ложкіної панорамний погляд на образотворчість.
Виставковий проєкт “Олександр Богомазов: творча лабораторія” Олени Кашуби-Вольвач також і монографія, що розкриває важливу для нас і все ще недооцінену постать авангардиста.
Переможців Шевченківської премії оголосять 9 березня.