Останні події в Європі розкривають дві ключові тенденції: зростання кіберзагроз, що вражають критичну інфраструктуру, та посилення дипломатичних зусиль Євросоюзу щодо отримання власного голосу в потенційних переговорах щодо України. Ці виклики ставлять на порядок денний питання безпеки та зовнішньополітичної стратегії континенту.
Наприкінці грудня 2025 року польський енергетичний сектор зіткнувся з масштабною кібератакою, яка ледь не призвела до блекауту в країні. Ця подія була оцінена як найсерйозніший напад на енергетичну інфраструктуру, спрямований на відключення електропостачання для громадян.
Міністр цифрових справ Кшиштоф Гавковський прямо назвав інцидент російським саботажем, заявивши, що “цифрові танки вже тут”. За його словами, всі ознаки вказували на те, що метою дестабілізації ситуації в Польщі була Росія.
Водночас міністр енергетики Мілош Мотика підтвердив невдалу спробу кібернападу на низку об’єктів, що виробляють електроенергію, зокрема на одну теплоелектростанцію та численні джерела відновлюваної енергії. Загалом, на початку 2026 року кількість кібератак на польські урядові установи б’є всі рекорди. Щотижня фіксується 3188 спроб вторгнення, що значно перевищує аналогічні показники Чехії, Австрії чи Німеччини.
На іншому фронті, уряди європейських країн посилюють тиск на Європейський Союз з вимогою призначити спеціального перемовника, який представлятиме їхні інтереси щодо України. Цей крок зумовлений побоюваннями, що Сполучені Штати можуть укласти угоду з Росією без участі Європи.
Італія, Франція та низка інших держав активно підтримують ідею окремої посади, вважаючи її необхідною для відстоювання європейських “червоних ліній”, таких як потенційне майбутнє членство України в НАТО. Призначення переговорника стало б безпрецедентним кроком, що свідчить про прагнення континенту відіграти ключову роль у будь-якому врегулюванні, яке має покласти край чотирирічній війні.
Президент Франції Еммануель Макрон та прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні вже закликали до відкриття дипломатичних каналів з російським лідером Володимиром Путіним, попри невдачі мирних переговорів у Білому домі. Однак критики цієї ідеї застерігають, що такий крок може створити хибне враження, ніби Росія готова до добросовісних переговорів та погодиться на щось інше, окрім повного підкорення України.
Колишній спеціальний представник США з переговорів щодо України Курт Волкер підкреслив, що Брюссель має бути більш наполегливим, якщо прагне бути включеним до переговорного процесу. Він зазначив, що ЄС повинен мати власну комунікацію, а не лише бути присутнім в одній кімнаті з американцями та росіянами.
Навіть якщо ЄС погодиться створити посаду спеціального посланника, постає питання про потенційних кандидатів на цю відповідальну роль. Серед ймовірних імен називають естонську прем’єр-міністерку Каю Каллас, президентку Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн, колишнього прем’єр-міністра Італії Маріо Драгі та президента Фінляндії Александера Стубба.