Перед обличчям гострих викликів на фронтах та видимою нерішучістю Заходу щодо стримування агресивних дій Путіна, увага в Україні перемикається на внутрішньополітичну арену. Особливо після того, як новини про відставку Валерія Залужного, головнокомандувача ЗСУ, втратили актуальність, на порядок денний виходить нове питання, яке, як прогнозується, викличе тривалі дебати, зазначає “Главком”.
Центральною темою є закінчення конституційного терміну повноважень Володимира Зеленського як президента України. З наближенням ключової дати – 20 травня, коли спливає його п’ятирічний термін з дня інавгурації, питання про легітимність глави держави як внутрішньо, так і зовнішньо тільки загострюватиметься. В той час як спекуляції на цю тему вважаються недоречними, здається, президентська команда не знайшла часу або не вважала це серйозною проблемою, не вживши заходів для їх запобігання.
У контексті воєнного стану, коли проведення виборів не передбачається, ситуація викликає змирення серед більшості, хоча деякі політичні діячі та політтехнологи висловлюють невдоволення через втрату можливостей та виборчих ресурсів. Через кілька місяців без проведення виборів може виникнути юридично-політичний конфлікт, пов’язаний із закінченням терміну повноважень президента без обрання наступника.
Цікаво, що подібна ситуація уже мала місце з парламентом України, який продовжує функціонувати, незважаючи на те, що в умовах війни він також перевищив свої конституційні терміни повноважень.
В контексті воєнного стану, Конституція України та спеціалізоване законодавство передбачають механізми для забезпечення безперервності влади, в тому числі й повноважень президента. Зокрема, 11 стаття закону “Про правовий режим воєнного стану” чітко визначає, що у випадку закінчення терміну повноважень президента під час дії воєнного стану, його повноваження продовжуються до моменту вступу на посаду новообраного президента, обраного після скасування воєнного стану. Це дає підстави для продовження повноважень Володимира Зеленського, який зберігає високий рівень популярності та довіри серед громадян України.
Така норма закону підкреслює важливість стабільності керівництва країною у критичний період та відповідає логіці безперервності державної влади, незважаючи на політичні, юридичні або конституційні дебати, що можуть виникнути. Водночас, конституційне положення про п’ятирічний термін президентства (ст. 103 Основного Закону) порушує питання щодо автоматичного продовження повноважень глави держави в умовах воєнного стану, відрізняючись від прямої згадки про парламент у ст. 83 Конституції.
Обговорення можливої нелегітимності президента після закінчення його конституційного терміну в умовах воєнного стану викликало публічні спекуляції та заяви деяких політичних діячів, які розглядають цю ситуацію як можливість для політичного маневру або виклик легітимності нинішнього президента. Такі обговорення стають підґрунтям для внутрішніх політичних маніпуляцій, а також можуть бути використані зовнішніми силами для дестабілізації ситуації в країні.
Вирішальну роль у визначенні конституційності продовження повноважень президента під час воєнного стану міг би зіграти Конституційний суд України, який має право на офіційне тлумачення законів. Проте, наразі не існує офіційного звернення до суду з цього приводу, що залишає простір для різних трактувань і політичних інтерпретацій.
Таким чином, питання продовження повноважень президента в умовах воєнного стану в Україні вимагає уважного юридичного аналізу та можливого рішення Конституційного суду для зняття юридичної невизначеності та забезпечення конституційної стабільності керівництва країною.