Чутки про “таємні переговори Москви й Вашингтона” потроху набирають ваги та реалізму. Коли вони з’явилися в першій половині вересня, то здавалися трохи нереальними. Оскільки ім’я Вікторії Нуланд в якості співрозмовника з боку США у дискусії між Москвою та Вашингтоном видавалось дивним. Як через неофіційний імідж “головного розпалювача майданів з печеньками напоготові”, так і через цілком офіційний статус “небажаної особи”, візу якій Кремль видавати не збирався.
Втім, вже минулої суботи стало зрозуміло, що все не так просто. Коли у відповідь на питання російських ЗМІ про шанси на візит Нуланд до Москви очільник російського МЗС Лавров заявив, що зараз “по лінії Міністерства закордонних справ Росії і Держдепартаменту США готується цілий ряд контактів”. В подробиці він не вдавався — чи то дотримуючись якихось зобов’язань перед США, чи то не маючи певності, що із того вийде. Перед тим на ймовірність подібного візиту натякав і посол Росії у США Анатолій Антонов.
При тому російські джерела в якості найбільш ймовірного співбесідника заступниці держсекретаря США у Москві називають заступника керівника адміністрації російського президента Дмітрія Козака.
Якщо співвіднести постаті обох учасників переговорів, кожен із яких вважається у своїй державі “експертом з українського питання”, а також атмосферу секретності, якою їхня майбутня розмова наразі обставлена — то сумнівів практично не залишається. Говоритимуть про Україну.
І найбільш ймовірних тем для розмови наразі є дві. Стосовно першої не так давно говорила сама Нуланд, на конференції YES Brainstorming у Києві. “Ми готові повторно брати участь (у врегулюванні україно-російського конфлікту — ред.) у будь-якому вигляді – або “нормандському форматі”, або знову в паралельній підтримці, якщо сторони побачать спосіб, в який ми можемо допомогти”, – заявляла Нуланд.
Тому ймовірне розширення нормандського формату, з’ясування ставлення Кремля до цього питання, і, головне, визначення ймовірних шансів на якусь користь від дипломатичного втручання з боку США є ймовірною метою візиту Нуланд до Москви. Тим паче, що влітку і Козак натякав на те, що Росія “не проти” участі у процесів США.
Натомість на іншу тему розмови доволі прямо натякають з Москви. Де впродовж останніх двох діб декілька спікерів різного рівня наголосили на тому, що “розширення інфраструктури НАТО” на територію України буде “переходом червоних ліній”, які змалював в своїй уяві господар Кремля. Про це окремо заявив навіть де-факто президент Білорусі, пообіцявши, що він “щось робитиме” у випадку, якщо в Україні раптом “з’являться військові бази США”. Аналогічну заяву зробив сьогодні і речник російського президента Дмитро Пєсков. Таким чином, проблема ймовірного вступу України до НАТО стане пріоритетом для обговорення, винесеним із російського боку.
У цьому місці цілком можна було би запідозрити “вселенську змову” і готовність вирішити долю України за її спиною. Якби не той простий факт, що переговори Вікторії Нуланд фактично приречені на провал. Вони не матимуть практичних результатів – як не принесли нічого свого часу переговори спецпредставника США Курта Волкера з “сірим кардиналом” Кремля Владиславом Сурковим.
Не тому, що ці дипломати мали низький фаховий рівень, чи провели мало зустрічей. А тому, що Москва не налаштована на жодні істотні компроміси стосовно Донбасу. Там не планують погоджуватись на чесні вибори — їх то і в Росії не бачили вже півтори десятки років. Там не збираються виводити найманців та кадрових військових з Донбасу. Принаймні, до моменту, коли місцеві горлорізи будуть визнані Україною в якості “правоохоронців” та “збройних сил”. Врешті, і у Вашингтоні ніхто не визнає, що Україну не приймуть до НАТО тільки тому, що Володимир Путін намалював десь якусь лінію. Тому жодних причин підозрювати, що Нуланд з Козаком будуть успішніші за Волкера з Сурковим, звісно, немає.
Тим паче що й у Кремлі, самі здивувавшись широті власного лібералізму стосовно візиту Нуланд, вже почали, за чутками, вимагати в обмін на візит заступниці держсекретаря впустити до Вашингтона російських дипломатів, які раніше також опинились в санкційних списках США.