Міжнародний суд ООН прийняв до розгляду зустрічний позов Росії за Конвенцією 1948 року про запобігання злочину геноциду, але це не змінює основної правової позиції України, вважає заслужений юрист України Гюндуз Мамедов.
Суд відхилив заперечення України щодо неприйнятності претензій Росії та встановив строки процесу: Київ має подати відповідь до 7 грудня 2026 року, а РФ — надати заперечення до 7 грудня 2027 року. Це лише початок тривалого етапу письмових процедур і аргументації.
Мамедов наголошує, що твердження Москви про нібито вчинений Україною «геноцид» залишаються бездоказовими, тож правова позиція України залишається сильною. Водночас він закликає відділяти юридичний процес від інформаційної пропаганди, яка може спотворювати сприйняття подій.
За словами експерта, Міжнародний суд ООН — технічний орган, а не трибунал громадської думки, тому процедурні кроки не слід інтерпретувати як остаточну оцінку реальності. Попереду — роки документальної роботи, підготовки доказів і правових доводів.
Мамедов також звертає увагу на системність російської правової стратегії: на його думку, вона формувалася з 2014 року й включає накопичення так званих доказів, що не відповідають стандартам належного розслідування та використовуються в інформаційній війні. Ці матеріали подаються як юридично значущі, хоча мають пропагандистський характер.
Сьогодні, додає юрист, тактика набула нового масштабу — ініціювання фейкових кримінальних проваджень, інсценування судових процесів та винесення політично вмотивованих «вироків», що порушують право на справедливий суд. За його словами, мета Кремля не стільки виграти в суді, скільки підірвати довіру до міжнародного правосуддя, розмиваючи критерії істини, відповідальності й легітимності правових інституцій.
Тому, підсумовує Мамедов, прийняття зустрічного позову Росії не слід розцінювати як перемогу Москви: це лише частина ширшої «правової війни», спрямованої на дискредитацію міжнародних механізмів правосуддя.