В українському публічному просторі активно обговорюють можливість проведення гіпотетичного “референдуму про мир”. Припускається, що його питання може бути персоніфікованим, наприклад, “Чи схвалюєте ви оприлюднений мирний план президента України Володимира Зеленського?”.
Деякі представники влади висловлюють бажання поєднати таке волевиявлення з майбутніми президентськими виборами. Такий крок міг би підсилити електоральні позиції чинного глави держави, однак експерти попереджають про потенційні пастки.
Експерт Центру політико-правових реформ, колишній заступник голови ЦВК Андрій Магера, вважає подібний персоніфікований референдум політичною пасткою. Він застерігає від схвалення статичного “мирного плану” в умовах динамічного розвитку війни.
Магера наголошує, що геополітичні та військові обставини постійно змінюються, що може відкрити для України більш сприятливі сценарії. Стратегічна мета Російської Федерації виходить за рамки перегляду кордонів; вона прагне демонтажу України як держави.
Країна-агресор ігнорує міжнародне право, зокрема принцип “pacta sunt servanda” – сумлінне виконання міжнародних зобов’язань. Тому “гарантії миру”, підписані під тиском чи загрозою сили, не можуть вважатися надійними, підкреслює експерт.
Жоден всеукраїнський референдум щодо територіальних змін не здатен змінити положення Конституції України. Порядок внесення таких змін чітко визначений розділом ХІІІ Основного Закону і не може бути обійдений політичними рішеннями.
Міжнародне право також не допускає легітимізації наслідків агресії. Резолюція Генасамблеї ООН №3314 кваліфікує агресію як міжнародний злочин, а Віденська конвенція про право міжнародних договорів визнає юридично нікчемними договори, укладені під загрозою сили.
Отже, гіпотетичний референдум щодо схвалення “мирного плану” не матиме реальних правових наслідків, підсумовує Магера. Натомість, він може бути використаний як елемент передвиборної стратегії.
Якщо пріоритетом державної політики стануть електоральні вигоди замість Конституції, національних інтересів та міжнародного права, то ризик втрати незалежності набуде цілком практичного виміру. Це пряма загроза суверенітету України.