Протягом усіх 30 років незалежності Україні помітно зростав інтерес суспільства до подій часів Совєтського Союзу, інформація про які ретельно приховувалась комуністичною партією та спецслужбами. Починаючи з 1991 року, доступ до закритих раніше архівних джерел дав новий поштовх історичним дослідженням, які розкривали нові невідомі сторінки історії України, у тому числі, і про трагедію репресій проти Церкви.
Про це йдеться у матеріалі газети “День”, авторкою якого є членкиня Національної спілки журналістів України, лауреатка літературних премій імені Івана Франка та Григорія Сковороди Ярослави Різникової.
Як зазначає Різникова, до цього часу залишається потреба в актуалізації та об’єктивації історичної правди про державний терор у Совєтському Союзі через огляд локальних подій та деталізацію персональних історій репресованих задля увічнення їхньої пам’яті.
З цією метою громадська організація “Україна – це Я”, очолювана Олександром Чернегою, за підтримки Генерального Консульства Республіки Польща в Одесі та Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації ініціювала в межах відзначення 30-ліття Незалежності України створення виставки, присвяченої репресіям проти Римсько-католицької церкви у 1920-1930 роках ХХ століття.
Виставка, що складається з 13 стендів, стала першим етапом реалізації проєкту “Репресована духовність”, метою якого є інформування світового та українського співтовариства про боротьбу комуністичної влади та її репресивних органів з різними релігійними організаціями на теренах Одеської області.
Вперше виставка була продемонстрована 13-25 серпня 2021 року в Одеському кафедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці за участі єпископа Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви Станіслава Широкородюка та Генконсула Республіки Польща Катажини Солек.
27 серпня 2021 року виставку було урочисто відкрито у Київському кафедральному соборі Святого Олександра Римсько-католицької Церкви в Україні. До 7 вересня її відвідали велика кількість людей, серед яких представник Надзвичайного і Повноважного посла Польщі в Україні Кароль Зелінський, єпископ Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький та представники інших конфесій.
10 вересня 2021 року виставка відкрилась у Львівському кафедральному соборі Римсько-католицької церкви в Україні з благословення архієпископа Мечислава Мокшицького та за участі єпископів Броніслава Бернацького й Мар’яна Бучка, а також директора Львівського музею історії релігії Ореста Малиця та начальника відділу релігій та національностей департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської облдержадміністрації Дмитра Горєвого.
А вже 1 жовтня 2021 року виставка відкрилась на території музейного простору середньовічної вежі-дзвіниці костьолу Святого Апостола Варфоломія в Дрогобичі. Вона об’єднала багатьох представників громадських та релігійних організацій, працівники профільних управлінь та інституцій Дрогобицької міської ради, депутатів всіх рівнів, музейних хранителів з різних музеїв Дрогобиччини, науковців Дрогобицького державного педагогічного університету імені І.Франка, членів парафіяльних громади Дрогобича тощо.
Співорганізаторами заходу стали Державний історико-культурний заповідник “Нагуєвичі”; Спілка вчителів-полоністів України; Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського; парафія Святого Апостола Варфоломія Стрийського деканату Львівської Архідієцезії Римсько-католицької церкви.
В подальшому заплановані виставкові просвітницькі мандри містами України та відвідування декількох міст Республіки Польща за підтримки Генерального консульства Республіки Польща в Одесі.
На стендах представлені історії реальних людей – священників та вірян, світлини реальних історичних документів, архівних матеріалів з фондів Служби безпеки України: протоколи допитів і картки заарештованих, секретні укази й декрети, докази фальсифікації слідства органами НКВС.
Матеріали виставки переконливо доводять, що ще з моменту встановлення більшовицької влади на теренах України, каральними органами застосовувались позазаконні методи залякування та фальсифікації. Апогею ці практики досягли наприкінці 1930-х років, коли маховик Великого терору розкрутився із такою силою, що як писав О.Солженіцин, важливою стала кількість заарештованих, а не особистість кожного з них, а слідство перетворилося на просту формальність.
Грубі порушення законності, тортури і катування, що часто приводили до обмовлення і самообмовлення невинних людей, були офіційно дозволені і навіть рекомендовані як метод ведення слідства в 1937 році особисто Сталіним і Центральним Комітетом Комуністичної партії.
Разом з цим, матеріали виставки свідчать, що незважаючи на всі жахливі методи боротьби з Церквою, вірою та релігією, велика кількість людей – вірних різних конфесій, хоч і були переслідувані й постраждали за свою віру, однак не зреклися своїх переконань, а Церква, пройшовши через терор і репресії, живе й продовжує проповідувати принципи добра й справедливості.