Після провалу планів блискавичної перемоги, російська агресія трансформувалася у затяжну війну на виснаження. У 2025 році ця тактика набула особливо системного характеру: Москва зосередила свої зусилля на поступовому руйнуванні ключових життєздатних артерій України. Основною мішенню стали енергетичні об’єкти, газовидобувна галузь, залізниці та морські порти, що має на меті підірвати економіку країни та зламати українське суспільство.
На початку лютого 2022 року російське керівництво розраховувало на швидке захоплення України за лічені дні. Стратегія бліцкригу передбачала стрімкий наступ механізованих колон на великі міста та мінімальний опір. Проте ці ілюзії швидко розвіялися завдяки масовій мобілізації українців та значній військовій допомозі Заходу.
Збройні Сили України не лише зупинили ворога, а й відкинули його з усієї півночі країни, завдавши колосальних втрат. До квітня 2022 року стало очевидно, що швидка перемога для Росії неможлива. Після відступу від Києва, агресор переорієнтувався на схід і південь, де намагався реалізувати проєкт «Новоросії» та створити сухопутний коридор до Криму, мріючи про захоплення Одеси.
Провал початкового бліцкригу дав Україні вікно можливостей, яким успішно скористалися військові. Поки Кремль змінював свою стратегію, ЗСУ провели успішні наступи і звільнили Харківщину та Херсон. Фактично з цього моменту конфлікт остаточно перетворився на війну на виснаження.
Перші системні атаки на енергетичну інфраструктуру України почалися вже з 2022 року, зокрема взимку 2022-2023 років. Однак тоді вони мали здебільшого епізодичний характер, без чітко вибудуваної стратегії. Удари були спрямовані переважно на ТЕС, які згодом відновлювалися.
Незважаючи на величезні втрати, Росія продовжувала тактику повільного, повзучого просування на Донецькому та Луганському напрямках. З кінця 2022 до серпня 2025 року РФ окупувала менш як 1% території України, що еквівалентно близько 5,9 тис. кв. км. За цей період агресор втратив близько мільйона своїх солдатів, що змусило його шукати військову допомогу навіть у КНДР.
Цього року російська кампанія проти українського тилу набула безпрецедентного масштабу та системності. Замість розпорошених ударів по всій країні, ворог концентрує зусилля на одній-двох областях, методично «вибиваючи» обрані регіони. Основним інструментом таких атак стали дешеві дрони-камікадзе, яких за ніч може бути запущено понад півтисячі.
Лише за сім місяців 2025 року російські окупанти запустили по Україні 29 000 дронів, що у 11 разів перевищує показник аналогічного періоду 2024 року. Ворожі сили проводять серії масованих комбінованих ударів із застосуванням дронів, балістичних та крилатих ракет. Ці атаки спрямовані на ключові елементи життєдіяльності країни.
Енергетична система стала головною мішенню, зафіксовано понад 4,5 тисячі атак. Знищено до 90% теплової генерації та близько 50% гідроенергетики. В Україні функціонує лише трохи більше третини довоєнних потужностей, що призводить до регулярних аварійних відключень.
Якщо раніше Росія безуспішно атакувала сховища українського газу на заході країни, то цього року зосередилася на видобутку. Жовтневі удари по Харківській і Полтавській областях знищили близько 60% потужностей із видобутку природного газу. Україна, яка раніше забезпечувала себе газом, тепер змушена імпортувати його за мільярди євро.
Залізнична мережа, критично важлива для внутрішніх перевезень та постачання військової допомоги, зазнала понад 1100 атак у 2025 році. Експерти наголошують, що залізниця стала «слабким місцем» України. Удари спрямовані на великі вузлові об’єкти, депо, підстанції та колійні маршрути, особливо південні напрямки до чорноморських портів.
Системні атаки на порти та мости Одещини й Миколаївщини мають на меті ускладнити логістику, експорт та постачання товарів і допомоги. Інтенсивність цих атак подвоїлася, досягнувши 90 ударів цього року. Як наслідок, експорт зерна у грудні скоротився на 30–40%.
Зростання кількості жертв серед цивільного населення цього року частково пов’язане саме з довготривалими ударами по інфраструктурі та житловому фонду. Це підкреслює, як конфлікт дедалі більше впливає на мирне життя мільйонів людей. Додатково, скандали, пов’язані з розкраданням коштів на захист енергооб’єктів, підігрівають невдоволення в суспільстві.
Аналітичні центри, такі як Інститут вивчення війни (ISW), зазначають, що Росія цілеспрямовано веде стратегію руйнування життєздатності України. Метою є не швидке захоплення, а поступове знищення країни, яку Путін вважає «штучно створеною». Москва прагне максимально ускладнити відновлення та знизити економічну активність, щоб штовхнути Україну до капітуляції.
Війна проти України коштувала російським платникам податків близько $550 млрд з початку 2022 року, при цьому фінансування агресії дедалі більше перекладається на населення. Водночас Україна ефективно стримує ворога, завдаючи ударів по російських НПЗ та логістиці. Це впливає на можливості Кремля фінансувати агресію.
Українська економіка перебуває під величезним навантаженням та втомою, відчувається гостра залежність від міжнародної допомоги. Щорічно країна отримує близько 40 мільярдів доларів від міжнародних партнерів на підтримку ключових сфер, таких як освіта та медицина. Без цих коштів Україна ледь зводить кінці з кінцями, що поглиблює економічні проблеми.
Попри потужний тиск, Україна демонструє вражаючу здатність до адаптації: інфраструктура відновлюється швидше, ніж очікувалося, розвиваються альтернативні системи генерації та логістики. Країна інтегрується з європейськими структурами, а суспільство зберігає готовність терпіти випробування. Для повного відновлення знадобляться десятиліття та сотні мільярдів доларів, але головною умовою є зупинка війни.