Стаття у виданні Politico

Востаннє Валентина Ткаченко, 35-річна мати двох дітей з Чернігова, бачила свого чоловіка Сергія незадовго до того, як вторглися росіяни. Нацгвардієць потрапив у полон 24 лютого 2022 року. Його підрозділ охороняв ЧАЕС, коли на неї напали росіяни. Коли наприкінці березня російські війська відступали з Чорнобиля, вони забрали з собою Сергія та ще 167 військовополонених.

Відтоді дружини полонених бійців чули їх лише раз – коротку рукописну записку: “Я живий, усе добре”, надіслану понад пів року після того, як вони потрапили в полон.

Як і тисячі інших родичів українських військовополонених, Ткаченко зв’язалася з українською владою та Міжнародним комітетом Червоного Хреста (МКЧХ) і написала чотири листи, але нічого не почула до 29 листопада. Цього дня вона отримала відеодзвінок у Viber.

“Це був Сергій. Ми поговорили три хвилини. Мені не дозволяли задавати йому запитання. Як тільки спробувала, він похитав головою і сказав “ні”. Натомість сказав: “Валя, все ускладнює Київ”. Київ не хоче нас повертати”.

Ткаченко не пішла на демонстрацію проти влади, хоча сімейні акції протесту відбулися в Києві та інших містах України.

Петро Яценко, речник українського координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, сказав, що інші родини отримали подібні дзвінки від солдатів, яких утримують росіяни.

“Людина не чула родича більше року, а тут він дзвонить і каже, що живий. Росіяни готові його обміняти, але Україна нічого не робить. Останнім часом ці дзвінки стали масовими. Тому ми зрозуміли, що це кампанія з підриву довіри до влади”, сказав Яценко.

Це кардинальна зміна політики, на відміну від першого року війни, коли дві сторони регулярно обмінювалися полоненими. Загалом за 48 обмінів, за даними українських військових, з російського полону повернулося 2598 осіб. Однак останній великий обмін відбувся 7 серпня.

“Це справді сповільнилося через небажання Росії, але для цього є дуже конкретні причини”, заявив президент Володимир Зеленський.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Україні пропонують ізраїльський аналог гарантій безпеки”- Павло Клімкін

Російська відмова обміняти військовополонених має розпалити напруженість в українському суспільстві, де невдоволення Зеленським зростає після невтішного контрнаступу. Настрій теж стає дедалі більш похмурим, оскільки критично важлива допомога для України застопорилася в Конгресі США, а Угорщина блокує зусилля ЄС надати допомогу Києву.

Ткаченко вважає, що її родина, так само як інші військовополонені, стала інструментом політичної гри.

Велика кількість українських військовополонених була захоплена в полон після кривавої облоги Маріуполя, де українські війська трималися протягом трьох місяців лютих атак, перш ніж здати металургійний комбінат “Азовсталь” у травні 2022 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще кілька років війни: про що говорять у Пентагоні

22-річна Анастасія Бугера з Харківської області не розмовляла зі своїм хлопцем, 24-річним Костянтином Івановим, із березня 2022 року. Вона була в окупованому Росією Ізюмі, коли Іванову наказали здатися разом із кількома тисячами інших захисників “Азовсталі”.

Україна встигла обміняти лише кілька десятків захисників “Азовсталі”, включно з командирами полку “Азов”, але тисячі захоплених у Маріуполі військових та прикордонників досі в полоні. За даними об’єднання сімей “Азовсталь”, Росія не хоче їх обмінювати. Натомість родини час від часу бачать їх на відео з російських судів, виснажених в судах, звинувачених у воєнних злочинах. Росія продовжує блокувати будь-яке пряме спілкування з ними.

Станом на сьогодні Росія утримує понад 3 тис. українських військових і близько 28 тис. мирних жителів, повідомили в офісі українського омбудсмена та міністерстві реінтеграції. Однак реальна цифра може бути більшою.

“Наприклад, деякі з тих, хто перебуває в полоні, ще не підтверджені. Ці люди досі вважаються “зниклими безвісти”, хоча маємо інформацію, що вони можуть бути в полоні”, каже Яценко.

Українці не сказали, скільки росіян утримують, але їх стільки, що вони будують другий табір для військовополонених. Росіян також утримують у спеціальному приймальнику на заході України та розміщують у камерах СІЗО.

“Я б сказав, що під час контрнаступу Україні вдалося збільшити фонд обміну військовополонених, який і без того був великий через завислі обміни. Але ми готові прийняти всі російські війська, які воюють в Україні, якщо вони вирішать здатися”, каже Яценко.

Україна заявляє, що поводиться з військовополоненими, згідно з міжнародними правилами, але звинувачує Росію в поганому поводженні з полоненими.

“Понад 90% військовополонених, яких ми опитуємо після повернення, кажуть, що піддавалися тортурам, позбавленням повноцінного харчування та сну. Людей змушують випалювати татуювання чи споживати лише російську пропаганду. Їм заборонено спілкуватися з родичами”, каже Яценко.

МКЧХ відвідує військовополонених по обидва боки фронту. Наразі їх відвідали 2300. Але Росія не повністю відкрила свої об’єкти для зовнішнього огляду, а МКЧХ інституційно обмежений у здатності критикувати країни через страх, що доступ до нього закриють.

Оскільки великі обміни полоненими заморожені, єдиний спосіб, яким полонені солдати можуть повернутися на батьківщину – неофіційні обміни на полі бою між командирами.

“На жаль, такі спорадичні обміни не можуть замінити обміни на державному рівні”, каже Яценко.

Зеленський сказав, що сподівається на зміну політики, яка дозволить відновити обмін полоненими.

“Ми працюємо над тим, щоб повернути досить пристойну кількість наших хлопців. Дай Бог, у нас вийде”, – сказав він.

Україна сподівається змусити Кремль відновити обміни завдяки зростаючій кількості російських військовополонених, яких вона утримує.

“Як тільки накопичимо, вибачте за мову, відповідні запаси ворожих ресурсів, обмінюємо їх на наших українських захисників. Дуже сподіваюся, що наш шлях скоро активізується”, сказав Зеленський.

Переклад Gazeta.ua