Курська операція це наша перемога й у воєнному, й у історичному, й у політичному плані
Українські війська вперше за час російської агресії перетнули кордон Російської Федерації й увійшли в її Курську область. Уперше з часів Другої світової війни Україна воює за межами своєї території. Це успішна військова операція і не менш успішна політична операція. З воєнної точки зору, ми все зробили правильно: вдарили там, де противник не очікував, розтягнули фланги коли є якась технічна перевага, то їх треба розтягувати. Ця операція дала нам значні політичні дивіденди. По-перше, ми перетнули найстрашнішу червону лінію Кремль завжди погрожував Заходу влаштувати ядерний вибух у разі її перетину. Але Збройні сили України ступили на “святу російську землю” і нічого не сталося. Ядерних атак немає.
По-друге, ми справили значний вплив на російське суспільство. Поки що невідомо, чи з’їдять вони все це, чи розчаруються в політиці Путіна. Але наші війська завдали глибинного удару саме по “русскому народу”, по умовному дяді Вані з Рязані, який тепер скрегоче зубами й каже: “Путін, убий їх усіх!” А в Путіна це не виходить. Тому рано чи пізно в усіх “дядь Вань” виникне запитання: “Хто винен і що робити?”
І по-третє, операція ЗСУ в Курській області також мала вплив і на наше суспільство. Воно було втомлене та розчароване тим, що нібито нічого не відбувається, армія не просувається вперед. Це розчарування ми бачили наприкінці зими, в лютому-березні цього року. Звісно, люди розуміють, що Кремль мститиметься за це. У нас, у Сумах, розуміють, що найбільше прилітатиме з російського боку саме в наше місто, бо нас і так обстрілюють щодня. Але водночас ми не відчуваємо жодної зловтіхи щодо росіян просто Бог зробив так, щоб вони врешті-решт відчули, що таке війна.
В актив цієї операції також треба записати те, що Захід зрозумів: непереможність і неприступність Росії міф. Заяви Путіна про те, ніби “той, хто прийде з мечем, від меча й загине” виявилися бравадою. А отже нам можна з оптимізмом дивитися в майбутнє і не турбуватися про постачання зброї її буде ще більше й вона буде якісніша. Тож те, що нині відбувається в Курській області РФ, Україні лише на користь.
Російська верхівка, як і обивателі, також починає розчаровуватися в чинній владі. Вони кажуть, що влізли в болото й тепер не знають, як із нього вилізти. Основний винуватець для них Путін. На камеру цього ніхто не озвучує, але про це говорять за чаркою з тими, кому довіряють. Що ж до поведінки на міжнародній арені, то Росія тепер апелюватиме до всього світу мовляв, “наших б’ють”. Вони можуть створити якийсь фейк повбивати своїх цивільних і звинуватити в цьому нас. Росіяни здавна відомі створенням потьомкінських сіл, то можуть так само створити умовну потьомкінську Бучу зрівняти якийсь населений пункт із землею, щоб дискредитувати Україну в очах світу. Думаю, що нічого в них не вийде, ніхто їм не повірить. Але намагання Росії виставити себе жертвою напевно будуть. Також Москва може оголосити другий етап мобілізації, мотивуючи це тим, що “свята російська земля” в небезпеці.
Німецьке видання Bild пише, що військова операція в Курській області має своєю метою дестабілізацію Росії. Путін шокований і розгублений. У нього немає методів реагування на несподівані ситуації. Навіть коли стався “бунт Пригожина” (рейд ПВК “Вагнер” проти міністерства оборони РФ у червні 2023 року. Країна), Путін виявив активність аж на третій день. Основний метод його реагування на несподівані події страусовий, тобто ховання голови в пісок. Після того як наші війська зайшли в Курську область, він два дні взагалі не реагував, а на третій день почав вимагати витиснути наших воїнів. Витиснути нас так скоро не вийде те, що ми взяли за тиждень, вони відвойовуватимуть кілька місяців. Водночас Путін заявив, що жодних розмов про перемир’я не може бути. Я маю припущення, що всі розмови президента Володимира Зеленського та глави його Офісу Андрія Єрмака про перемир’я, другий саміт, про те, що на листопад буде готова нова формула миру, насправді були частиною операції з дезінформації противника. Ми говоримо про мир отже ворог думає, що ми слабкі, просимо про припинення війни й готові на будь-які його умови. А тим часом ми підготували таку проривну операцію, і президент Зеленський узяв особисту участь в дезінформації ворога.
Ми перетнули найстрашнішу червону лінію
Країни НАТО відреагували на Курську операцію ЗСУ спокійно та схвально, США прямо заявили про зняття всіх заборон для наших бійців. Я не впевнений, що всі західні країни бажають, щоб Росія розпалася. Вони бояться, що на місці РФ виникнуть 20 суб’єктів і кожен буде з ядерною бомбою. Але вони бажають, щоб Росію покарали, щоб вона ослабла, перестала бути агресором і лякати Європу. І ЗСУ додали оптимізму не лише українському суспільству, а й усім їхнім суспільствам. Хто сумнівався, той побачив на власні очі, що Росія це колос на глиняних ногах.
Попри успішне просування в Курській області на багатьох інших ділянках фронту тривають запеклі бої. Я впевнений, що наші воїни, які перебувають не в Курській області, розуміють, що їм тепер більше перепадатиме від ворога. Але цей наступ ЗСУ їх підтримує, вселяє впевненість. Тоді як моральний дух ворогів слабшає. Вони хизуються тим, що не перекинули жодної роти з-під Покровська в Курськ. Зате з ростовських полігонів усіх погнали не під Покровськ, а на Курськ. Тож інтенсивність наступальних дій ворога завдяки просуванню наших військ у Курській області також буде зменшена, й це знову викличе зневіру в росіян. На жаль, відбудеться “перехід ходу”, Росія стягує війська, щоб загальмувати наступ ЗСУ. Просуватися нашим бійцям буде важче їх стриножать і почнуть витискати. Можливо, доведеться відходити, але це не применшить ефекту проведеної операції. Будуть затяжні бої, фронт розтягнеться до річки Псел або ще південніше, до Ворскли. Але Курська операція це наша перемога й у воєнному, й у історичному, й у політичному плані.
Оформити передплату журналу “Країна” можна тут