Від Франції до Сербії політичні заяви керівника Китаю стають дедалі гострішими, а протокольні заходи більш символічними. У Белграді потроху проявляється, із чим насправді Сі Цзіньпін приїхав до Європи. У деталях розбиралася Gazeta.ua.
На гірському повітрі
У Франції Сі затримався у горах, де зробив низку важливих заяв, які змінювали акценти того, що він виголошував у цій країні напередодні.
Наприклад, Глобальний саміт миру у Швейцарії. Раніше офіційний Пекін наполягав на участі Росії. Нині Сі говорить начебто те саме, але з важливими деталями: “Ми виступаємо за проведення міжнародної мирної конференції, якщо таку за сприятливих обставин підтримають спільно Україна та Росія”. При цьому Сі наполягає на рівності позицій країни-агресорки та України під час участі у такій конференції та на розгляді всіх варіантів урегулювання.
Пан комунікатор
У перекладі з дипломатичної китайської це означає, що Китай розглядає свою участь у мирному саміті для обговорення не лише “Формули миру” Володимира Зеленського. Це важлива зміна у риториці, котра може свідчити про комунікацію між Китаєм та РФ щодо такої конференції. Іншими словами, Росія відкинула ідею Заходу “ми покажемо ультиматум, а ви вже вирішуйте” та, напевне, зацікавлена у негласних перемовинах, щоб відверто не капітулювати. Китай за такої схеми грає роль посередника – що Сі й робить, оскільки це його абсолютно влаштовує.
Більше того – Сі ревно оберігає умовно нейтральний статус. Принаймні, за даними видання The New York Times, він у спілкуванні з президентом Франції висловився різко проти перекладання відповідальності за розпалювання конфліктів на треті країни, маючи на увазі риторику США відносно непрямої допомоги КНР країні-агресорці.
Вдарили по чіпах – а ми їм по НАТО
Можливо, Макрон, який намагається балансувати між Сполученими Штатами та Росією, цей вислів пропустив повз вуха. На додачу Сі підтримав ідею олімпійського перемир’я, що забезпечило б президенту Франції спокійні тижні, поки у Парижі проходитимуть спортивні змагання.
Але Вашингтон – ні. 8 травня стало відомо, що США (причому з подачі республіканців) відкликали ліцензії двох своїх компаній та постачання напівпровідників для китайської Huawei.
Напевне, це рішення могло зіпсувати настрій Сі Цзіньпіну, бо у Сербії він зробив декілька різких заяв.
1. Дата обрана символічно – 7 травня. До Белграда керівник Китаю прилетів пізно ввечері. Рівно 25 років тому США обстріляли посольство КНР у Белграді. У статті, опублікованій у сербському виданні “Політика” перед візитом Сі Цзіньпін, зокрема, написав: “Ми не маємо забути… Китайський народ цінує мир та не дозволить повтору такої трагічної сторінки історії”.
2. Це є доволі жорстка, як для китайської дипломатії, критика НАТО, до якого, як і до ЄС, Сербія ще не вступила і перебуває на роздоріжжі. Не всі у Сербії підтримують атлантичну інтеграцію. Китай пробує грати на протиріччях між країнами Європейського континенту.
“Залізний друг”
Утім, Сі виводить на перший план економічні аргументи. Китай – чи не найбільший інвестор Сербії. Минулого року дві країни підписали угоду про вільну торгівлю, нині очікується розширення інфраструктурного співробітництва.
“Розпочинаємо новий розділ у наших відносинах” ,- говорив Сі на церемонії підписання угоди з президентом Сербії Александаром Вучичем.
“Наш залізний друг, – вітав його Вучич на тлі натовпів сербів, які розмахували червоними китайськими прапорами. – Моє особисте щастя приймати вас є безмежним”.
Окрему подяку президент Сербії висловив Сі за підтримку територіальної цілісності та суверенітету країни, бо Китай з 2016 року “дуже допоміг економічному розвитку”.
Заради прямої трансляції прибуття китайського лідера у Сербії перервали пряму трансляцію першого півфіналу “Євробачення” (на виступі учасниці з Польщі).
“Друзі навік”, – відповідав явно задоволений китайський гість.
“Спільнота заради майбутнього”
Формально Сі та Вучич підписати заяву про побудову китайсько-сербської спільноти “єдиної долі у нову епоху”.
“Це гарантія майбутнього наших країн”, – прокоментував подію Вучич.
Сербія є першою країною Європи, яка підписала подібну заяву з Китаєм. Під цей документ було підписано також декілька важливих галузевих угод, від економіки до медіа та культури (склад делегації Китаю до Сербії сягав 400 осіб).
Вочевидь, після того, як Пекін почав у 2016 році “закачувати” кошти у Сербію, країна стала свого роду форпостом китайських інтересів на Європейському континенті. Для Сі це вітрина досягнень у зовнішній політиці завдяки його тактиці “спільного майбутнього”. Розпливчастий термін “спільнота спільної долі” він увів у свою риторику близько 10 років тому. Під ним розуміється відмова від політики сили та, відповідно, збройних конфліктів не лише між двома державами, але між країнами всього світу загалом. Іншими словами, це той самий “багатополярний світ”, про який Сі Цзіньпін говорив у Франції (особливо у Піренеях).
Чи включає цей світ “єдиної долі” членство Сербії в ЄС, тепер має думати Брюссель. У Євросоюзі й так наростає напруга між так званою “старою Європою” та східноєвропейськими країнами. Зокрема, Угорщина, куди після Сербії вирушить Сі, опонує офіційній риториці очільників ЄС. Сербія поки що не є членом Євросоюзу. Спираючись на підтримку Китаю, Вучич може опонувати Брюсселю, якщо той, на його думку, зволікатиме з євроінтеграцією країни. У свою чергу Сербія, а не Франція, надає Пекіну плацдарм для форпосту у Європейському регіоні. Це далекоглядно з економічної точки зору, але є й військова складова, котру, вірогідно, враховує Китай.