28 серпня Росія ударила ракетами і “шахедами” по Києву. У Дарницькому районі балістика ворога зруйнувала п’ятиповерхівку. Загинули 25 людей.
На наступний день після трагедії, врятовані мешканці зруйнованої будівлі продовжують приходити до місця “прильоту”. Хтось намагається серед завалів відшукати щось із своїх речей, хтось просто стоїть, мовчки вдивляючись у розтрощені залишки дому.
Люди із сусідніх будинків, де повилітали вікна та двері – виносять із пошкоджених квартир речі з якими переїжджатимуть на інші місця проживання.
Кореспондентка Gazeta.ua побувала на місці одного з найстрашніших російських “прильотів” з початку війни.
СИЛЬНИЙ ВИБУХ
Територія навколо розбитого дому – огороджена червоно-білою стрічкою. Попід дорогою, яка веде до будівлі, досі стоять десятки машин ДСНС, поліції та швидкої допомоги. Хоча рятувальні роботи і завершені – надзвичайники і медики не спішать покидати локацію.
Від цегляної п’ятиповерхівки залишилося мало. З-під важких нахилених стін, які ще не впали, “визирають” залишки квартир. Можна розрізнити контури кімнат, кухні. У купі завалів на землі, яскраво на сонці мерехтять уламки скла. А у радіусі кількох десятків метрів – досі лежать якісь речі, потрощені шматки цегли і бетону.
Уздовж однієї з уцілілих стін, люди облаштували меморіал. В пам’ять про загиблих сюди несуть квіти і дитячі іграшки.
– Я більше підніматися не буду, не маю сил! Що забрала, те і забрала, – каже жінка з великими чорними пакетами, повними речей. Їх змогла винести з однієї з уцілілих квартир крайнього під’їзду.
У тимчасових наметах постраждалі заповнюють акти про відшкодування збитків. Деякі люди виносять коробки, пакети, меблі та одяг – усе, що вдалося врятувати. Частину майна вантажать у машини, інше складають біля під’їздів.
Поряд мешканцям волонтери безкоштовно роздають воду, гарячі напої та їжу. Одна з організацій видає індивідуальні та сімейні гігієнічні набори.
Біля палатки комісії з питань надзвичайних ситуацій стоїть середнього віку жінка. Представляється Павліною. Під час вибуху разом з чоловіком та дочкою були вдома, каже.
– Ми жили у під’їзді, що знаходиться по центру будинку – якраз там, де вхід. Увечері прочитала, що увімкнулась тривога. Але було тихо. Ми подивилися, що “шахеди” летять, але наче не до нас. Заснули. А потім десь бахнуло рядом і ми вскочили, одяглися, – згадує жінка тримаючи в руках документи. – Винесли рюкзака, сумки, а потім – знову тиша. Повернулися в дім. Чоловік каже: “Мені рано вставати, я піду приляжу”. Я ж почала читати, що ракети вже вилетіли. І кажу: “Треба вставати”. І ми з донькою почали виходити. Бахнуло в момент, коли взувалися – один сильний вибух.
Чоловіка Павліни скинуло з ліжка. Весь у подряпинах він з родиною попрямував до виходу на вулицю, де вже почали збиратися сусіди.
– І в цей момент бахнули ще раз. Це був прямий приліт. Все посипалося, – каже Павліна. – Ми навіть себе не бачили – навколо була темрява, пил. Не видно було навіть рук. Включили ліхтарики, мочили рушники, щоб прикрити обличчя. Так і виходили. Шукали сходи. Слава Богу, сходи дивом лишилися.
Квартира родини більш менш вціліла. Стіни і стеля на місці.
– Вікна у нас були навстіж відкриті. Можливо, це нас і врятувало. Якби були зачинені, посікло б усіх склом. А так – вікна і двері вирвало, але нас не зачепило, – каже жінка. – Деяких сусідів знали. Не всіх. Це колишній гуртожиток, але житло вже викуплене і приватизоване. Ми переробили його під смарт-квартиру.
В колишньому гуртожитку два під’їзди розташовані з обох сторін будівлі. На поверсі Павліни мешкало приблизно 30 родин, точної цифри ніхто назвати не може.
– Нам не пропонували тимчасове житло офіційно, але я чула, що на Харківському шосе є гуртожиток, куди селять тимчасово. Поки нас пустили пожити знайомі – у них квартира вільна, бо самі поїхали на дачу. Але це на місяць-два, – каже Павліна.
ВИРВАНІ ДВЕРІ
Люди продовжують виносити речі зі зруйнованих квартир, всіх супроводжують рятувальники і роздають каски для захисту. Дехто з мешканців плаче.
Фасад обсипаний до цегли, шматки штукатурки й панелей висять на арматурі, яка стирчить з тріщин. Сходові клітки розкриті й напівзруйновані.
Поряд з палаткою Національної поліції стоїть подружжя. Юлія та Віталій також проживали в цьому будинку.
– Ми з чоловіком були вдома. Слава Богу, дитина в цей час була з бабусею на дачі, – говорить Юлія. – Спочатку був один вибух, потім ще один. Я прочитала, що знову летить. Почала відкривати двері, щоб замки не заклинило. І в цей момент мене вибуховою хвилею “вирвало” разом з дверима. Піднявся густий пил, ми навіть не одразу зрозуміли, що це був “прильот”. Сусіди бігли з того боку й кричали, що в будинок влучило. Ми намочили рушники, закрили ними обличчя й почали вибиратися.
Юлія каже, що якось одразу зорієнтувалася – час втрачати не можна.
– Шок відчувається, але розуміла – треба не зволікати. Страх трансформувався в ціль – вижити, – каже жінка. – Я отримала декілька синців, але все могло бути набагато гірше. Слава Богу квартира не сильно постраждала. Лише двері вирвало. Коли сьогодні зайшли в кімнату, то побачили, що шпалери наче надрізані уламком.
– У нас в будинку є укриття з ремонтом. Також є укриття в будинку культури, тут поряд, – каже Віталій. – Але ж це балістика. Тільки про неї написали, пройшло менше хвилин – і вибух!
Подружжя чекає дозволу забрати деякі речі з будинку. Після цього поїдуть жити до рідні.
– У Національній поліції склали протокол, у Дарницькій райадміністрації теж оформили акт. Будемо чекати, – каже Юлія. – Нам сказали, що має приїхати комісія, щоб вирішити: будинок піде під знесення, чи реконструкцію.
ЧОЛОВІК, ЯКИЙ ВТРАТИВ РОДИНУ
Неподалік від пари мовчки вдивляється на зруйнований дім мешканець Юрій. Його квартира знаходилася на п’ятому поверсі. Чоловіка врятувало те, що під час атаки він знаходився у підвалі дому, який переробили під укриття.
– Перший вибух почув, одразу почав дзвонити дітям (донька чоловіка із родиною жила в цьому домі на третьому поверсі. Ще у Юрія були два сини. – Gazeta.ua). Була сильна ударна хвиля, – каже Юрій. – У підвалі впали плити, стіна з’їхала повністю, одного чоловіка придавило. Лишився маленький отвір, і тільки завдяки йому ми змогли вибратися. Якби не те місце, де не було гіпсу (гіпсокартону. – Gazeta.ua), всі б задихнулися.
Юрій втратив дружину та старшого сина. Вони вирішили не спускатися з ним в укриття і загинули одразу. Молодший 17-річний син отримав струс мозку, його нещодавно привезли з Охматдиту.
Юрій мешкав у цьому будинку понад 30 років. Від роботи йому надали тимчасову квартиру.
– Ми ще не оформлювали ніякі папери. Донька зараз виносить з квартири вцілілі речі, а потім підемо оформлюватися, – каже Юрій стримуючи сльози. – Нам сказали: якщо оформимо документи, то допоможуть і з житлом, і з меблями. Всі йдуть на зустріч.
З пошкодженого будинку вдалося врятувати 15 осіб, які не могли вибратися самостійно. У тому числі – чотирьох дітей.
З території руйнувань вже вивезено понад 3150 тонн будівельних уламків і сміття, а також евакуйовано 26 пошкоджених машин.