Історія убивства “адвоката диявола” Андрія Портнова обростає новими деталями, роздмухується скандалами та претензіями, зокрема – й до офісу президента України.
Версії щодо замовників доволі різноманітні, подекуди полярні та юридично строкаті. Так само як і припущення про те, що Портнов міг інсценувати своє вбивство.
А наразі на вершині бурхливих хвиль усіх цих перипетій – вимога партії “Європейська солідарність” до Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та офісу президента України – надати інформацію щодо підстав для перетину кордону, відвідування урядового кварталу колишнім українським політиком, юристом Андрієм Портновим.
Адже за декілька днів до убивства він відвідував Україну.
Майстерний жонглер правом
Нагадаємо, 21 травня 2025 року іспанські ЗМІ повідомили про вбивство колишнього першого заступника голови Адміністрації президента України Віктора Януковича – Андрія Портнова. Місцеві видання Cadena SER, Reuters та Sky News, котрі першими повідомили про це, зазначили, що Портнова знайшли вбитим поблизу Мадрида. Коли почалася стрілянина, Портнов був за кермом автомобіля Mercedes. Він підвозив своїх дітей до однієї зі шкіл іспанської столиці.
Портнова вбили з вогнепальної зброї. За інфоримацією іспанських журналістів, кілери випустили йому чотири кулі в груди й ще один раз вистрілили у голову. Останній постріл і став смертельним.
Також газета El País повідомила, що причиною вбивства, за попередніми даним слідства, є борги.
Андрій Портнов був особливою людиною. Майстерно використовуючи право – інструмент, що покликаний захищати від диктатури і свавілля, він перетворив його на засіб для утвердження тиранії та беззаконня. У цьому жонглюванні йому мало було рівних.
Пиха його була захмарною. Портнов щиро обіцяв розібратися з усіма патріотами України. Писав погрози в особисті повідомлення слідчим по справах Майдану та погрожував у Фейсбук самим активістам.
Тому, коли він утік, замість його ручних “ментів” і суддів з українцями на повну силу почали говорити російські гармати.
Втік у Європу, проти якої по факту воював на боці РФ.
Портнов примудрявся протягувати найпідступніші рішення
Основний бізнес Портнова після 2014 року судовий “рішала”. Користутючись своїми справді доволі стійкими звʼязками в судовій системі, Портнов примудрявся протягувати найпідступніші рішення. Чималою мірою вони стосуються рейдерських захоплень в інтересах різних високопосадовців.
З-поміж іншого саме Портнов через свої звʼязки організував передачу українських активів одіозного Віктора Медведчука людям зі свого оточення.
Водночас, цю саму передачу складно назвати рейдерством, оскільки сам Медведчук за власні активи навіть не намагався боротися. Схоже спрацювали певні домовленості, сліди котрих заплутались у лабіринтах влади.
ОП під прицілом питань
У політиці Андрій Портнов наслідив не менше. Наразі в медіа є чимало прикладів його боротьби з українською державністю. Однак, дещо призабулось, що в 2018 році Портнов став фігурантом справи за статтею “державна зрада”, коли його звинувачували в перемовинах з помічником президента Росії Путіна Борисом Рапопортом про референдум у Криму. Як відомо, за результатами того референдуму Москва нахабно й наполегливо переконує світ у тому, що Крим – це її територія.
До речі, адвокатом Портнова в тій справі був нинішній замглави ОПУ Олег Татаров.
Убивство в Іспанії колишнього заступника голови АП Януковича викликало чимало запитань і до української влади. Зокрема, до офісу президента.
Адже як ми вже зазначили, за декілька днів до вбивства (17-18 травня ) Андрій Портнов відвідував Україну.
Він спокійно вʼїхав і так само безперешкодно виїхав. Жодні санкції на нього не накладені. Це свідчить, що влада, котра повністю контролює вʼїзд і виїзд громадян України, дала йому таку можливість.
Відомо й те, що Портнов зустрічався в Києві з топовими посадовцями, котрі відповідають за роботу правоохоронних органів. Його креатура, котра відповідає за цей напрям діяльності – Олег Татаров, працює в ОП одним із заступників Андрія Єрмака.
Дійсно цікаво, про що Портнов спілкувався з силовиками, а ще цікавіше які розпорядженння він їм давав?
І на всі запитання щодо вбивства Портнова офіс президента відповідає стандартно: “Ми не маємо до вбивства жодного стосунку”.
Однак, як зазначають іспанські ЗМІ, поліція цієї країни та спецслужби низки держав блоку НАТО до відповідей офісу Зеленського-Єрмака ставляться вкрай обережно. Через прецедент, коли спецслужби України на території іншої держави Молдови, викрали суддю Чауса. Звісно Чаус був громадянином України і викрали його українські спецслужби. Однак, і Портнов був громадянином України та перебував на території іноземної держави.
Низка закордонних ЗМІ називає це очевидними паралелями. Що своєю чергою народжує ще одне запитання: а чи мала українська влада мотиви для усунення Портнова? І саме такі питання ставляться між рядками у десятках розслідувань європейських та американських ЗМІ.
І, якщо припустити, що іспанська поліція арештувала Портнова за вимогою Мінʼюсту США, то надалі Портнов постав би вже перед американськими слідчими. А ті вміють дуже професійно переконувати. Чи здав би він всі незручні для декотрих нинішніх топпосадовців деталі секретів, котрими він володів, гадаємо, питання риторичне.
Звісно, ми не стверджуємо, що Портнов постраждав від рук українських спецслужб. І з великою долею ймовірності він став жертвою своєї бізнесової діяльності. Але відсутність чітких відповідей дає широке поле для версій, котрі наразі вивичають агенти іспанської розвідки та ЦРУ. Чи дійде саме ця версія до інтерполу незабаром побачимо.
ліквідація Портнова могла бути й справою рук Кремля
Також ліквідація Портнова могла бути й справою рук Кремля. Майстерно позбавлятись відпрацьованого матеріалу це стиль ФСБКДБ.
Щоправда, є ще одна версія, конспірологічна. Її автори, дотичні до українських спецслужб, припускають, що вбивство Андрія Портнова могло бути й інсценуванням. Її адепти звертають увагу, що на фото, яке продемонстрували іспанські ЗМІ, на потерпілому нібито немає жодної краплі крові. А в нього ж стріляли декілька разів. Та ні на голові, ні на спині немає слідів від пострілів.
Тож і до цього інциденту, як це буває з одіозними політиками високого польоту, запитань значно більше, ніж відповідей. Як от, чи можна вважати це вбивство ліквідацією?