Світові ринки нафти цього тижня пережили значне падіння, коли ціни на «чорне золото» опустилися нижче позначки $60 за барель. Це зниження стало предметом пильної уваги інвесторів, які аналізують вплив як геополітичних подій, так і фундаментальних ринкових чинників. Хоча заяви президента США Дональда Трампа щодо врегулювання війни в Україні та тиску на Венесуелу привернули значну увагу, справжнім рушієм цінової динаміки виявилися рекордні світові запаси сирої нафти.
Ф’ючерси на сиру нафту марки Brent у вівторок обвалилися майже на 3%, досягнувши рівня нижче $59 за барель – це найнижчий показник з початку 2021 року. Такий спад був частково зумовлений зростаючим оптимізмом щодо потенційної мирної угоди в Україні. Пізніше ціни дещо відновилися після заяви Трампа про блокування підсанкційних танкерів Венесуели, що свідчить про чутливість ринку до геополітичних новин.
Однак, на думку аналітиків, реальний визначальний фактор для цін у найближчі місяці – це колосальне зростання запасів нафти. Обсяг «нафти на воді», тобто сирої нафти, що зберігається в морі, сягнув 1,3 мільярда барелів. Цей показник є найвищим з квітня 2020 року, коли споживання різко скоротилося через пандемічні локдауни, і на 30% перевищує рівень серпня.
Додатковим свідченням надлишку є уповільнення руху танкерів: обсяг нафти, що зберігається на суднах щонайменше 20 днів, досяг 51 мільйона барелів, що є максимумом з червня 2023 року. Середня швидкість завантажених танкерів знизилася до 10 вузлів у грудні з 10,3 вузла в листопаді, ставши найнижчою принаймні з 2017 року. Це вказує на труднощі з пошуком покупців та місць для розвантаження.
Цей сплеск морських постачань частково зумовлений посиленням санкцій проти Росії. Обсяг російської сирої нафти, що транспортувалася морем цього тижня, склав близько 155 мільйонів барелів – це приблизно на 55% більше, ніж у січні, оскільки азійські покупці вагаються з доставкою на берег після нових санкцій США. Водночас, зростання видобутку у Західній півкулі, зокрема в США, а також у Перській затоці після послаблення обмежень ОПЕК+, також значно сприяє збільшенню глобальних потоків.
Історичні дані показують, що підсанкційна нафта зрештою знаходить свій шлях на ринок, часто зі значними знижками, після змішування або ребрендингу. Китайські та індійські нафтопереробні заводи вже збільшують закупівлі, користуючись вигідними умовами. Отже, якщо не відбудеться різких змін на фізичному ринку, цей надлишок пропозиції, що накопичується, чинитиме значний тиск на ціни на нафту в найближчому майбутньому.