Українська дипломатія здобула важливу перемогу на неочікуваному полі бою – престижному винному конкурсі в Сан-Франциско. Замість гучних заяв, її зброєю стали ретельний моніторинг та стратегічна робота з партнерами. Ця історія показує, як пихатість агресора може бути використана проти нього ж.
У листопаді минулого року російські чиновники з ентузіазмом оголосили про масову участь їхніх вин на San Francisco International Wine Competition. Спецпредставники та профільні медіа подавали це як політичний сигнал, стверджуючи, що «бар’єри падають» і «ізоляції немає». Таким чином, російське вино нібито поверталося на Захід.
Росіяни відкрито хизувалися схемами обходу заборони на імпорт алкоголю до США, назвавши це «Операцією «Челнок». Майже сотню пляшок вина везли з паспортом третьої країни як особистий багаж через Грузію, Катар та ОАЕ.
Був навіть розглянутий варіант «Мексиканський койот» для доставки через американський кордон, від якого відмовилися лише через «складність координації», а не незаконність. Для маскування російські акцизні марки заклеювали стікерами «Не для продажу» різними мовами.
Вино змішували з грузинським та ізраїльським, щоб надати вигляд «колекційного» постачання. Ця відверта контрабанда не викликала у росіян жодного сорому.
Серед учасників були не випадкові виноробні, а ключові елементи путінської «винної імперії». Це «Криниця» та «Усадьба Дивноморское», що знаходяться поблизу знаменитого «палацу Путіна» в Геленджику.
Також були представлені підприємства, пов’язані з патріархом Кирилом, головою «Сбербанку» Германом Грефом та іншими представниками російської еліти. Раніше медіа розслідування описували ці об’єкти як дорогі «іграшки» кремлівської верхівки.
Їх фінансування здійснювалося структурами банку «Росія» на тлі війни та дефіциту бюджету. Це явно не «виноробство поза політикою», як намагалася представити Москва.
Ці матеріали потрапили в поле зору дипломатів Генерального консульства України в Сан-Франциско. Стало зрозуміло, що це була спроба Кремля продемонструвати світові визнання своїх елітних вин, попри санкції. Далі розпочалася системна робота над деталями, щоб цьому запобігти.
До процесу залучили американських партнерів, зокрема конгресмена Майка Томпсона, співголову Конгресового винного кокусу. Велику допомогу надали місцеві активісти Деббі Альтер-Старр та Енді Старр, співзасновники ініціативи Napa Valley To Ukraine.
Спільна дія створила потужний фронт підтримки України. Ключовий прийом цього «дипломатичного айкідо» полягав у відсутності гучних звинувачень. Організаторам конкурсу просто представили факти, якими росіяни самі хизувалися – їхні ж цитати про обхід санкцій.
Додали також назви виноробень, пов’язаних з найвищим керівництвом РФ. Документальні докази чітко розкрили контекст пропагандистського «винного прориву». Зверхнє ставлення росіян до американських законів і правил також спрацювало проти них. Це дозволило організаторам зробити обґрунтовані висновки.
Після внутрішніх консультацій з юристами та керівництвом, The Tasting Alliance оприлюднив офіційну заяву. San Francisco International Wine Competition визнав, що «15 російських виноробень були помилково допущені» до участі.
Їм було відмовлено в праві брати участь через санкції США, запроваджені у відповідь на вторгнення Росії в Україну. Російські зразки не будуть оцінюватися та мають бути знищені.
Організатори публічно взяли на себе відповідальність за початковий допуск, демонструючи прозорість та принциповість. У соціальних мережах конкурсу з’явилося чітке повідомлення про причину дискваліфікації – санкції проти РФ за агресію.
На цьому тлі риторика російської Асоціації виноградарів і виноробів (АВВР) виглядала особливо контрастно. За кілька днів до оголошення результатів вони писали про «безпрецедентну участь 95 російських вин» та ділилися очікуваннями «перемог». Це підкреслювало символічне значення конкурсу для російської пропаганди.
Після дискваліфікації АВВР була змушена визнати, що організатори зняли всі російські вина. Отримані оцінки оприлюднені не будуть, що стало публічним приниженням для агресора. Росія не отримала медалей, а лише підтвердження власної ізоляції.
Ця історія – це боротьба за наративи, де Росія прагне довести свою «нормальність» попри війну та санкції. Вона намагається показати, що її бізнес продовжує брати участь у престижних заходах, а «винні Діснейленди» є лише туризмом.
Проте, це небезпечна спроба легалізувати захоплені виноробні Криму як російські. Україна наполягає: неможливо відокремити ці «глянцеві» історії від реальності війни.
Обстріли українських міст, окупований Крим та зруйновані виноградники півдня свідчать про використання захоплених активів на користь російського ринку. Вина з маєтків поруч із путінським «палацом» не можуть бути «поза політикою» та поза законом.
San Francisco International Wine Competition, можливо, не планував опинитися в епіцентрі геополітичної історії. Але завдяки роботі українських дипломатів він став важливим прецедентом. Авторитетна інституція визнала помилку, скоригувала рішення та відкрито послалася на санкції.
Цей кейс демонструє, що санкції дійсно працюють, коли є політична воля та увага до деталей. Вони виходять за межі офіційних документів і досягають навіть дегустаційних залів у Сан-Франциско. Важливо лише вчасно поставити правильне питання.
Сила України – у її коаліціях: Генеральне консульство, українська громада, локальні ініціативи та американські політики. Разом вони створили критичну масу, яку неможливо було проігнорувати. Це приклад ефективної співпраці на всіх рівнях.
Українська дипломатія вміє використовувати проти РФ саме те, чим вона хизується. Росія детально описала свої схеми обходу санкцій, а Україна перетворила цю інформацію на мову права й етики. Це призвело до рішення, що зруйнувало кремлівський «винний прорив», і показало, що правила мають значення навіть на нішевих майданчиках.