“Чи діждемося Вашингтона?” – питання, яке колись поставив Тарас Шевченко, залишилось риторичним. Наразі складно сказати, як щодо Вашингтона, але ми дочекалися другого пришестя Дональда Трампа – і це вже реальність, хоч не всі й хотіли. Трамп не просто здобув перемогу, а переміг переконливо, ставши 47-м президентом США. Республіканці тепер контролюють Білий дім, обидві палати Конгресу, Верховний Суд і більшість губернаторських посад, а Трамп завоював усі ключові штати.

Можна дивуватися, критикувати чи навіть засуджувати вибір американців, але очевидно одне: це вже інша Америка. Це глибока і, певною мірою, таємнича країна, яку ми, схоже, зовсім не розуміли. Це “Америка Фолкнера, Карвера та Шервуда Андерсона,” а не та, яку світ звик бачити. І ми можемо тільки сподіватися, що це не стане сюжетом у стилі Стівена Кінга.

Найчастіше обговорюють можливість замороження російсько-українського конфлікту, скоріш за все, по лінії розмежування, яка складеться на момент офіційного вступу Трампа на посаду у січні наступного року.

Що ж означає ця перемога для України? Відповіді поки немає, але ймовірність замороження конфлікту по лінії фронту до часу інавгурації Трампа стає дедалі обговорюванішою. Звісно, українці воліли б “заморозити самого Путіна,” який, за словами деяких аналітиків-астрологів, уже давно “охолоджується в холодильнику на Валдаї.” Але поки що є те, що є.

Володимир Зеленський одним із перших привітав Дональда Трампа з перемогою і повідомив про “добру розмову” між ними. За інформацією Bild, Трамп пообіцяв: “Ви будете щасливі весь час, поки я при владі.”

Президент Зеленський швидко привітав Трампа з перемогою, відзначивши, що їхня розмова була позитивною. Джерела в Bild навіть повідомляють про слова Трампа: “Ви будете щасливі весь час, поки я при владі.” Хочеться вірити, що це стосується всіх українців, а не лише Зеленського.

Увечері 6 листопада до США відбув на зустріч із Трампом Борис Джонсон, колишній прем’єр Великої Британії та давній лобіст України. За його словами, головна тема – Україна.

Борис Джонсон, великий союзник України, того ж дня вирушив до США для зустрічі з новообраним президентом, зокрема, щоб обговорити ситуацію в Україні.

Олександр Лукашенко заявив, що Білорусь висуне кандидатуру Трампа на Нобелівську премію миру, якщо йому вдасться завершити війну.

Не обійшлось і без заяв Лукашенка, який висловив готовність запропонувати Трампа на Нобелівську премію миру за можливе завершення війни. У його роздумах явно є щось із “добірних тарганів,” яких він, схоже, вже не контролює.

Молдова вистояла завдяки голосам діаспори, попри брудне втручання Росії у виборчий процес, зокрема, через промосковських кандидатів.

Майя Санду, президентка Молдови, здобула перемогу у другому турі виборів, зупинивши промосковських кандидатів. Це сталося завдяки голосам діаспори, попри російські маніпуляції.

Росія пообіцяла КНДР 700 тисяч тонн рису за участь у війні проти України. G7 серйозно стурбована розгортанням північнокорейських військ у складі російської армії.

Росія, ймовірно, вирішила “мотивувати” Північну Корею, пообіцявши їй 700 тисяч тонн рису в обмін на участь у війні. Це викликало глибоке занепокоєння серед G7. Адже тепер Україні доведеться протистояти КНДР, причому на російській території.

“Свої крилаті й балістичні ракети Україна матиме до середини 2025 року.”

Серед приємніших новин – Україна очікує на свої крилаті й балістичні ракети до 2025 року. Це стало можливим завдяки співпраці з приватним сектором та підтримці бельгійської компанії Thales Belgium.

“Дрони ГУР вперше атакували російські військові кораблі в Каспійському морі.”

Україна також продовжує завдавати ударів по російському флоту, тепер уже в Каспійському морі. За попередніми даними, постраждали кілька військових кораблів, зокрема ракетні.

“До Черкас привезли шотландську кішку, яку покинули господарі на Курщині напризволяще. Її назвали Мила, і незабаром у неї будуть кошенята.”

На завершення – теплі новини: українські військові врятували шотландську кішку на Курщині й привезли її до Черкас, де в неї незабаром будуть кошенята. Як кажуть, для Всесвіту немає малих добрих справ – кожен вчинок важливий.

“Кожен із нас – Hyla orientalis,” – кажемо ми сьогодні, на третьому році війни.

Ми навчилися адаптуватися, як жаби в зоні Чорнобиля. Але не маємо права звикати до війни – навіть через три роки ми мусимо пам’ятати, чому боремося.