США та ЄС продовжують надавати Україні допомогу, але роблять це з обережністю, яка більше нагадує страх перед власною тінню. Хоча офіційно вони декларують підтримку, реальні кроки виглядають так, ніби їх більше хвилює не допомога Україні, а уникнення “ескалації” з Росією.

Новий міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро під час візиту до Києва заявив про підтримку “Плану перемоги” Зеленського та готовність до діалогу щодо запрошення України до НАТО. Це звучить як обнадійливий сигнал, але коли мова йде про реальні дії, наприклад, передачу військових літаків, Франція пообіцяла їх лише на початок 2025 року. Очевидно, навіть цей крок вони роблять із побоюванням, щоб “не спровокувати” нову реакцію з боку Кремля.

Тим часом США також не відстають у цій політиці обережності. Заступниця держсекретаря Узра Зея та міністр оборони Ллойд Остін приїхали до Києва, щоб запевнити Україну в подальшій підтримці, але знову без “зайвих ризиків”. Хоча Остін оголосив про новий пакет допомоги на $400 мільйонів, питання щодо дозволу на використання далекобійної зброї проти РФ залишилося на стадії обговорення. Американці наче погоджуються допомогти, але з усіма застереженнями, аби випадково не “перегнути палку” і не створити загрози ескалації.

Ця обережність відображає їхній страх перед тим, що війна може вийти за межі України та поставити під загрозу Захід. Однак така позиція не тільки гальмує реальну допомогу Україні, але й дає Росії простір для маневрів.