Важка ситуація для ЗСУ на фронті через брак людей, збільшення досвіду російської армії у дронах та погану координацію між українськими підрозділами. Проте росіяни платять за свій наступ понад 1000 вбитих і поранених на день. Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ.
“Попри проблеми, Україна запекло обороняється”, – пише британський The Economist.
Україна 12 грудня звільнила більшу частину Куп’янська, взявши росіян в оточення. Володимир Зеленський навіть опублікував відео з околиць міста. Лише за 1 км від ворожих позицій, і лише через кілька тижнів після того, як Путін оголосив місто захопленим.
“Вони багато говорили про Куп’янськ. Тепер самі бачимо правду”, – сказав Зеленський.
Багато в Куп’янській операції залишається таємницею
Багато в Куп’янській операції залишається таємницею. Часткова причина в тому, що вона триває. Близько 200 російських солдат, мабуть, сидять у підвалах міста. Але частково це тому, що Україна тримає в таємниці методи, які можуть допомогти їй повернути перевагу в інших місцях. Учасники операції відмовляються розповідати, як їм вдалося обійти ворожі дрони.
“Є різні варіанти, але це речі, про які ворог не має знати. Передусім йдеться про креативне мислення, відчуття ворога, його ритму”, – каже командир корпусу “Хартія”, який розробив початковий оперативний план, Ігор Оболенський.
Контратаку на Куп’янськ задумали у відповідь на посилення тиску Росії в кінці літа. Перші етапи операції з деблокування міста розпочалися 24 серпня. До середини вересня ситуація стала критичною – російські війська прорвалися через річку Оскіл, зайняли центр міста і загрожували більшому угрупованню ЗСУ на півдні. 21 вересня оперативна група під керівництвом “Хартії”, 92-ї бригади та полку “Код 9.2” розпочала контрнаступ.
Протягом жовтня-листопада група повільно відтісняла росіян за річку. Вони взяли під контроль два села на півночі, перерізавши шляхи постачання. Росія намагалася підкріпити оточені війська через невикористаний трубопровід, не підозрюючи, що українські гармати встановили над точкою виходу.
Труба стала смертельною пасткою. Україна знищувала все, що з неї виходило. Щодня вони надсилали взвод. Взвод на день – це тисяча людей на місяць”
“Труба стала смертельною пасткою. Україна знищувала все, що з неї виходило. Щодня вони надсилали взвод. Взвод на день – це тисяча людей на місяць”, – каже керівник сил безпілотників “Хартії” Ігор Райков.
Контратака під Куп’янськом один з небагатьох світлих моментів для України. В інших місцях Росія продовжує використовувати перевагу в людях та зброї. Прогрес повільний та кривавий, але є. Росіянам не вдалося здійснити прорив. Проте ЗСУ відступають швидше, ніж будь-коли з початку війни.
Джерело в українській розвідці повідомило, що П’ята армія Росії зараз “на кілька тижнів” випереджає оперативний план, просуваючись на захід біля міста Гуляйполе в Запорізькій області.
Оборона Покровська та його супутника Мирнограду, яка тривала 22 місяці, теж добігає кінця. Росія зібрала там 160 000 військових і продовжує наступ.
Ситуація в Мирнограді стала особливо гострою. Станом на останню ротацію українських військ у середині листопада, росіяни вже були близькі до оточення міста.
Українські військові повідомляють, що кількасот солдатів залишалися там в пастці з середини грудня. Багато хто ховався під землею під загрозою ударів КАБів. Деякі зникли безвісти. Є поранені, яких неможливо евакуювати.
Подібна похмура картина в Сіверську – невеликому шахтарському містечку в Донецькій області. Завдяки розташуванню на височині, місто стало форпостом, блокуючи просування росіян до Слов’янська та Краматорська – найбільших міст області.
У другий тиждень грудня російські війська різко просунулися там вперед. Ключові позиції можна було б утримати, якби кинули резерви. Цього не зробили.
“Якщо лінія прорветься, це не буде локальна невдача. Сіверськ це перша кісточка доміно. Це створить ланцюг паніки”, сказав український офіцер.
Україна має труднощі у Донецькій та Запорізькій областях з трьох причин. Перша – брак людей та зброї. Росія спирається на значно більший резерв і поки не має труднощів із пошуком новобранців для свого кривавого наступу.
Російські війська в Україні зараз – приблизно 710 тис. військових, з оперативним резервом 50 тис.
Російські війська в Україні зараз – приблизно 710 тис. військових, з оперативним резервом 50 тис.
Другий фактор – зростання компетенції Росії у війні за дронами. Нові, добре профінансовані підрозділи БПЛА, включаючи угруповання “Рубікон”, завдають ударів по українській логістиці глибоко в тилу.
У деяких районах лінії фронту у Росії значно більше дронів, які можуть працювати на більших відстанях, а це означає, що вона може знаходити та знищувати українських операторів БПЛА. Втрати серед українських операторів дронів у тилу зараз вищі, ніж серед піхоти на передовій.
Третій фактор злагодженість підрозділів. Командування давно страждає від проблем координації. Там, де росіяни стикаються зі злагодженою, систематичною обороною ЗСУ, вони зупиняються.
Російське нарощування військ спрямоване, щоб показати впевненість росіян у момент переговорів. Україна оцінює, що Росія щодня втрачає понад 1000 убитих і поранених. Попри це, джерело в українській розвідці каже, що наступ може тривати ще кілька місяців.
Українці вважають, що Росія зрештою втратить нинішній рівень просування, але не раніше лютого. Доти вона планує тиснути якомога сильніше, захопити якомога більше території та послабити Україну, поки тривають переговори.
Союзники сподіваються, що Україна зможе протриматися доти, демонструючи здатність до боротьби. Сила українців іноді глибша, ніж здається.