Його звати Тимур Дріманов і він народився 30 березня 2015 року та живе зі страшним діагнозом, який обмежує радість дитини від життя.
Діагноз: ДЦП, подвійна геміплагічна форма у вигляді спастичного стійкого тетрапареза з затримкою стато-моторного і психомовного розвитку.
Тимур народився бажаною дитиною. Багато хто запитує у батьків: чому назвали сина Тимур? Адже він народився 30 березня на Теплого Олекси. Одного разу будучи вагітною, майбутній мамі, приснився хлопчик з карими очима і його звали Тимур. Сон був настільки явний, що жінка прокинулася і зрозуміла, що буде Тимур і ніякі інші імена більше не вигадувала. За 4 дні до того, як жінка народила, вона була на консультації у свого лікаря, він їй сказав, що все добре. Але, субота 28 березня 2015 року, перевернула бачення майбутньої мами про пологи верх дном. У неї почалися відходити води. Був шок і нерозуміння: як? і чому? Адже все було добре. Через недбалість лікарів малюк перебував в утробі дві доби без навколоплідних вод. Протягом двох днів у жінки і не переставали відходити води. Вона просила лікаря, щоб їй зробили кесарів розтин, але її ніхто не чув. Лікар сказав: народиш сама 30 березня. Породіллю оглянув завідувач, а по приходу в палату, у неї почалися перейми. Тимур народився швидко, і зовсім крихітний. Його вага була 1300 кг., зріст 35 см. І ось в цей момент почалося пекло, молода мама була готова, що дитина народиться маленька, недоношена, але що їй сказали після народження, до цього вона не була зовсім готова. Тимур народився в дуже важкому стані, лікар неонатолог сказав, що дитина не виживе. Реанімація, купа списків ліків, уколи в головку (без дозволу мами), тоді було одне бажання: ти тільки живи рідненький! На 3 добу Тимур сам почав дихати, і на 7 день їх, в терміновому порядку, перевели в Селидівську ЦМЛ на 2-й етап виходжування. Там мама з синочком жила в одній палаті найближчі 1,5 місяці. Годували Тимура через зонд, слава Богу хлопчик добре набирав вагу. Ближче до місяця, Тимуру дозволили їсти з пляшечки. А до середини травня хлопчик набрав вагу і їх виписали з вагою 2,505 кг. Як і належить, мама з сином, ходили кожного місяця на прийом до педіатра, Тимур ріс і набирав вагу добре. Але після двох місяців знову почалося пекло, Тимур став дуже неспокійним, він постійно плакав і вдень, і вночі, перестав смоктати пляшку, доводилося годувати його з шприца і з ложечки. Ближче до 4 місяців Тимура охрестили, мама думала, що все налагодиться. Тимур розвивався, як і всі доношені діти до 7 місяців, але ближче до року помітили, що Тимур не може сам сідати, і ось тоді сім’я забила тривогу.
В 1,3 місяці вони поїхали в Інститут нейрохірургії в м. Київ, там їх оглянули і сказали, що у малюка була гіпоксія, і через це є трохи затримка розвитку. Порекомендували масаж, басейн. По приїзду додому сім’я найняла масажиста, дома купали у ванні, так, як у них не має в місті басейну. У 2 роки вони поїхали до Маріуполя, до обласного центру “Матері і дитини”. Там маму зустріла знову приголомшлива новина, що дитина на 80% буде овочем, можете нічого і не чекати.
В 2,4 року мама з Тимуром, перший раз поїхали в МК “Козявкіна”.
За плечима Тимура вже пройдено багато реабілітацій:
5 курсів в МК “Козявкіна”;
1курс в центрі “Євтушенко” м.Донецьк;
1курс в центрі “Вікторія” м Бориспіль;
1курс в центрі “Андріяш” м.Київ;
2 курси в центрі “Вільний Рух” м.Славутич;
6 курсів в іпоцентрі “Росток Життя” м. Харків.
Також чимало курсів Тимур пройшов у приїзджих фахівців в м. Краматорськ.
До 6 років Тимура, вони домоглися дуже хороших результатів: Тимур розмовляє, вміє сидіти, сам сідає, знає горщик, стоїть при неповній підтримці, намагається сам їсти, навчився знімати шкарпетки, ходить впевненіше за одну ручку, так, ще не сам, але саме до цього йде.
І нехай їх шлях нелегкий, повільно, але впевнено, Тимур йде до здорового життя без обмежень!
Тимур дуже допитливий, балакучий хлопчик, любить дуже тварин, любить співати, швидко запам’ятовує віршики, прагне до активного способа життя, дитина непосидюча. Зараз у мами одне бажання, щоб поставити Тимура на ноги, щоб він ходив в школу, гуляв з дітьми, адже в цьому і полягає здорове майбутнє без обмежень. Дуже важко одній родині підняти дитину з ДЦП, так, як це не операція, що зробили і забули, це щоденна праця вдома і з фахівцями. У них маленька молода сім’я, працює один тато (чоловік). Сім’я всіляко намагається вкладати в синочка, але у них не виходить, так, як зарплати малі, а ціни на реабілітації ростуть з кожним роком. Тому родина сердечно звертається за допомогою до всіх небайдужих людей!
На даний момент необхідний черговий курс реабілітації в центрі “Росток Життя” на суму 25 000 гривень, допомогти дитині можна за посиланням: