Археологи виявили в південноафриканській печері Купера одне кістяне знаряддя праці і 11 псевдознарядь, які датовані періодом між 1,4 і 1 млн років тому.
Єдиним ідентифікованим гомінідом на цій стоянці виявився масивний австралопітек (Парантроп), відзначили автори дослідження з ПАР.
Австралопітеки, по всій видимості, не вміли виготовляти знаряддя праці, хоча, ймовірно, могли їх використовувати. Наприклад, сліди від обробки знаряддям з гострим краєм виявили на древніх кістках копитних тварин, вік яких перевищує 3 млн років.
Вчені вважають, що представники більш пізньої вимерлої лінії австралопітеків — парантропів (P. robustus) — вміли виготовляти знаряддя праці поряд з ранніми Homo. Вчені вважають, що знайдене зараз знаряддя застосовувалося для викопування бульб, видобутку термітів і оброблення фруктів.
Рафаель Ханон разом з колегами з Університету Вітватерсранда досліджував кістяні знаряддя з печери Купера, які відносяться до масивних австралопітеків (Paranthropus robutus) і датовані між 1,4 і 1 мільйоном років тому. Результатом розкопок на цій стоянці стало виявлення великої збірки залишків великих і дрібних хребетних, 49 кам’яних знарядь і скам’янілостей семи гомінідів, шість з яких ідентифіковані як парантроп.
Вчені проаналізували понад 20 тисяч знахідок з печери Купера і порівняли їх з колекціями з Стеркфонтейну, Сварткрасу і Кромдрая, зіставивши потенційні кістяні знаряддя з аналогічними раніше ідентифікованими предметами. Результатом цієї роботи стало виявлення 12 можливих кістяних знарядь.
Однак лише один зразок, на думку вчених, можна з упевненістю вважати знаряддям праці – це фрагмент довгої кістки з заокругленим кінцем. Решта 11 предметів інтерпретуються або як псевдознаряддя, що виникли в результаті природного впливу, або надійно встановити їх походження виявилося неможливим.
Найбільш імовірним користувачем єдиного знаряддя, на думку вчених, був P. robustus.Єдине кістяне знаряддя має округлий і сильно відполірований кінець і схоже на інші знахідки, зроблені на сусідніх стоянках. Його виготовили з рештків парнокопитних тварин, що також характерно для знарядь з Сварткрансу і Дрімолену. Спочатку такі предмети інтерпретувалися як знаряддя для викопування бульб, а також видобутку термітів. Згодом більш детальний аналіз текстури поверхні кістки показав, що вони могли використовуватися також для оброблення фруктів.