Українець дізнався що одружений із незнайомкою. На розлучення пішли роки

У Тернопільській області Богдан кілька років намагався розірвати зареєстрований шлюб, про існування якого нічого не знав.

Чоловік у суді отримав не одну відмову у розлученні з незнайомкою Іриною, перш ніж позов задовольнили. Відповідне рішення оприлюднила пресслужба Тернопільського апеляційного суду.

У жовтні 2019 року Богдан подав документи для реєстрації шлюбу зі своєю нареченою. Однак отримав відмову, адже у Держреєстрі вже був запис про його одруження.

“Штамп” поставили ще у квітні 2008 року, коли тернополянин виїжджав за кордон, а його документи в Україні вкрали.

Після повернення він подав заявку про втрату паспорта, але підтвердити тривале перебування за кордоном не зміг, бо інформація зберігається лише п’ять років.

У суді Богдан вперше побачив свою “дружину” Ірину. Вона заявила, що укладала шлюб з іншим чоловіком, а не з позивачем. А після реєстрації шлюбу подружжя взяло прізвище жінки. Але два роки тому вони розлучилися.

Також вона надала фото чоловіка, з яким була одружена. Проте у суді позов про розірвання шлюбу не задовольнили.

Тоді Богдан подав апеляційну скаргу. Її мотивував тим, що підпис на документах йому не належить.

Під час повторного розгляду справи провели почеркознавчу експертизу. Та підтвердила, що підпис в актовому записі про шлюб ставив не Богдан.

“Оскільки факт відсутності нареченого позивача Богдана, під час реєстрації шлюбу відповідачка визнала у суді першої інстанції, а її представник в апеляційному суді, а підпис в актовому записі про шлюб належить не йому, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Богдана слід задовольнити”, йдеться у рішенні.

У Києві подружжя два з половиною роки не могло дійти згоди щодо імені новонародженої доньки. Крапку у спорі поставив Верховний суд.

В пологовому чоловік запропонував назвати доньку тим же іменем, що в її матері, обох баб і прабаби. Однак дружина “категорично відмовилася”. Також вона хотіла, аби донька мала її прізвище у шлюбі жінка залишила дівоче прізвище. Чоловік же хотів, аби донька мала його прізвище.