Наступний, 2026 рік, обіцяє стати вирішальним для українського медіапростору, визначаючи його подальший курс та стійкість в умовах повномасштабної війни. Поряд з постійним висвітленням військових подій, ключовими напрямками стануть захист журналістів, законодавчі зміни на шляху до ЄС та протидія інформаційній агресії. Ці амбітні завдання формують порядок денний для профільних комітетів та всього медійного середовища.
Важливим кроком стало нещодавнє підписання Президентом Закону про відкритість комітетів, що суттєво полегшує роботу журналістів та громадських активістів. Цей закон гарантує онлайн-трансляції, відкритість засідань та завчасне надання порядку денного. Він також поширюється на органи місцевого самоврядування, підвищуючи прозорість їхньої роботи.
Одним із найгостріших завдань 2026 року залишається звільнення українських журналістів, які перебувають у російському полоні. Ворог часто намагається інкримінувати їм сфабриковані звинувачення у «шпигунстві» чи «тероризмі». Це робиться для виведення їх за межі обмінних процесів та демонстрації неможливості свободи слова проти Кремля.
За наявними даними, 26 цивільних медійників незаконно утримуються Росією. Серед них є ті, хто потрапив в окупацію після 2022 року, а також кримські татари, яких переслідують за правдиве висвітлення подій після анексії Криму.
Особливо болючим стало підтвердження загибелі журналістки Вікторії Рощиної у полоні в 2024 році. Її тіло було передано лише у 2025 році, настільки понівеченим, що його спочатку ідентифікували як чоловіче. Ця трагедія, яка отримала широкий резонанс у світових медіа, підкреслює жорстокість російських тюрем.
Керівник парламентського комітету з питань свободи слова, який очолив його наприкінці 2023 року, відзначив, що повернення українців з неволі є головним пріоритетом. Незважаючи на складнощі прогнозів щодо обмінів, оскільки Росія прирівнює журналістів до військових, ця робота триватиме й у 2026 році. Активна підтримка залучається від міжнародних партнерів, таких як «Репортери без кордонів», уряди демократичних держав та парламентські асамблеї ОБСЄ і НАТО.
Важливим кроком до захисту свободи слова є впровадження анти-SLAPP законодавства (Strategic Lawsuits Against Public Participation). Це дозволить захистити журналістів-розслідувачів від безпідставних позовів, які використовуються для залякування та фінансового тиску. Високі судові витрати є серйозною проблемою для багатьох медіа.
Україна вже розпочала імплементацію Директиви ЄС 2024/1069 у цій сфері та продовжить цю роботу у 2026 році. Для цього було створено робочу групу за участю громадських організацій, представників влади та міжнародних партнерів. Попри те, що втілення анти-SLAPP законодавства є складним навіть для країн ЄС через вплив можновладців, Україна йде за рекомендаціями Євросоюзу.
Наступного року українське законодавство має чітко визначити поняття SLAPP, адаптувавши його до національних реалій та міжнародних стандартів. Цей крок є ключовим зобов’язанням України на шляху до євроінтеграції. Законодавство також буде гармонізовано з європейськими нормами, включаючи Європейський акт про свободу слова.
Хоча повноцінна законодавча база ще формується, «Закон про медіа» вже заклав основи для подальшого розвитку. Єврокомісія у своєму останньому звіті позитивно оцінила прогрес України у адаптації законодавства, зокрема Закону «Про медіа». Однак у 2026 році Брюссель очікуватиме відповідей на інші важливі зауваження.
Боротьба з російським інформаційним впливом виходить на новий рівень. Хоча прямі пропагандистські канали заблоковані, існують приховані загрози та особи, які мимоволі чи свідомо поширюють ворожі наративи. Це вимагає посиленої уваги до інформаційної гігієни.
Прикладом ідеологічного впливу є використання анімаційних продуктів. Мультфільм «Маша і Ведмідь», зокрема, вже тривалий час розглядається західними експертами як інструмент «м’якої сили» Російської Федерації. Правовласник, студія «Анімакорд», зареєстрована в РФ, а її російські власники сплачують податки, які фінансують агресію.
Відповідно, наголошується на необхідності накладання санкцій на власників цієї студії та повного блокування продукту на всіх доступних платформах, навіть якщо він поширюється українською мовою. Цей крок має стати частиною комплексної стратегії протидії ворожій пропаганді.
Окрім того, український медіапростір все ще містить сумнівних медійників, чиї тези або гості їхніх програм підіграють російській пропаганді. Профільні органи планують індивідуальну роботу з кожним таким випадком, сподіваючись на успішне блокування ресурсів, що сприяють ворогу. Кінцевою метою є повне притягнення до відповідальності за злочини в інформаційній війні.
Тривала безкарність тих, хто роками дезінформував українців за російські кошти, залишається болючою проблемою. У 2026 році Україна продовжить активно працювати над звільненням журналістів з полону, захистом прав медійників та підтримкою вільних ЗМІ. Це є фундаментальною основою української демократії на її євроінтеграційному шляху.