Металургійне лобі серед слуг народу: хто працює “під куполом” на олігархів Постпандемічне зростання цін на сировинні товари та сталь виявилося несподіваним подарунком для української металургії. Чому свідчить тільки те, що за 2020 рік статки Ріната Ахметова зросли з 2,8 млрд до 7,6 млрд доларів. Світові ціни на руду та сталь завжди були достатньо високими для того, щоб власники частину прибутку могли скеровувати на модернізацію та переоснащення, а не лише виводили у офшори. Але більшість металургійних гігантів роками використовують лояльність влади, безкарно забруднюючи викидами великі міста України. Сьогодні масштаби їх впливу виходять вже за межі кордонів України – металургійне лобі намагається проштовхувати закони, що псують стосунки зі стратегічними партнерами цілої країни.. Кілька тижнів тому в українських ЗМІ почали з’являтися публікації, через які представники металургійної галузі звертаються до Кабінету Міністрів з вимогою введення тимчасової заборони експорту металобрухту. Головний аргумент – дефіцит “стратегічної сировини”, що може зупинити металургійні гіганти країни. В свою чергу, щоб не допустити можливих маніпуляцій щодо дефіциту металобрухту, Українська Асоціація “Вторметресурс” вже запропонувала залучити авторитетну міжнародну аудиторську компанію для проведення аудиту структури металофонду України та потенційних запасів металобрухту. І поки Дмитро Разумков чекає від Секретаря Ради національної безпеки Олексія Данілова прізвища нардепів, на яких впливають олігархи, ми спробуємо підказати йому деякі з них. Судячи з публічної риторики один з перших, хто активно просуває тему заборони експорту брухту в українському медіапросторі – народний депутат Сергій Магера. В десятках публікацій він переймається долею металургів України і здається, що це цілковито зрозуміло чути від людини, що все життя прожила у металургійному Маріуполі. Однак, якщо подивитись у відомості на момент обрання Магери депутатом, можна побачити його останнє місце роботи – директор з регіонального розвитку, ПрАТ “Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча”, що з липня 2010 року входить в Метінвест Холдинг Ріната Ахметова. Другий кандидат, якого з високою імовірністю можна віднести до таких самих “незалежних експертів” із металобрухту – народний депутат з фракції “Слуга народу” Дмитро Кисилевський. Використовуючи майже ті самі тези, що є в арсеналі Магери, він також вимагає від уряду негайного і суттєвого обмеження експорт брухту. За дивним збігом обставин, на момент обрання пана Дмитра депутатом, він обіймав посаду Директора з корпоративних відносин у ТОВ “ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА”, що належить олігарху Віктору Пінчуку. Зауважимо, що саме ці народні депутати також доклались до провалу євроінтеграційного законопроекту №4167 про зменшення промислового забруднення. Ба більше: вони підготували альтернативні законопроекти 4167-(1-2-3), які повністю викреслюють ідею модернізації, залишаючи все як є, і роблять мешканців промислових міст екологічними заручниками. Ніякої модернізації, жодних законів, що передбачають витрати на збереження екології України: “Зробіть нам дешевий металобрухт” – крапка. Пане Разумков, яких ще Вам потрібно фактів, щоб довести вплив олігархів на Верховну Раду? https://censor.net/ru/b3287282