За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, вакцинація щороку запобігає 3,55 млн смертей від таких захворювань, як дифтерія, правець, кашлюк, грип, кір.
Вакцинація 95% населення країни забезпечує колективний імунітет і повноцінний захист від спалахів та епідемій інфекційних хвороб, яким можна запобігти завдяки щепленням. Якщо ж відсоток вакцинованих у країні починає знижуватися, то це створює сприятливі умови для поширення небезпечних захворювань.
У спецпроєкті Gazeta.ua та міжнародної фармацевтичної компанії “Санофі” ми розкажемо, які щеплення доступні безкоштовно українцям, про переваги комбінованих вакцин і оновлені рекомендації щодо вакцинації.
Які щеплення доступні в Україні безкоштовно
На сьогодні за допомогою вакцин можна захиститися від туберкульозу, кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту, краснухи, гепатиту B, гемофільної інфекції, пневмококової інфекції, менінгококової інфекції, ротавірусної інфекції, вітряної віспи, гепатиту A, папіломавірусної інфекції, черевного тифу, жовтої лихоманки, кліщового енцефаліту, сказу, грипу, коронавірусу.
В Україні діє Національний календар профілактичних щеплень. Це документ, що регулює перелік обовʼязкових вакцин і оптимальні строки проведення щеплень. Безоплатними для українців є вакцини, що захищають від 10 захворювань. Також за рахунок держбюджету проводиться вакцинація проти COVID-19, хоча вона й не входить до Національного календаря.
Національний календар вакцинації
Туберкульоз (БЦЖ) щеплення роблять між 3-ю і 5-ю добою після народження дитини.
Гепатит В протягом першої доби життя новонародженого, потім – у 2 і 6 міс.
Дифтерія, правець у 2, 4, 6, 18 міс., 6 та 16 років. Дорослі потребують ревакцинації кожні 10 років.
Кашлюк – у 2, 4, 6, 18 міс.
Поліомієліт інактивована вакцина (ІПВ) в 2, 4 міс., оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ) – в 6, 18 місяців. Також у 6 і 14 років.
Кір, паротит, краснуха (КПК) у 12 міс. та 6 років.
Гемофільна інфекція типу b (Hib) у 2, 4, 6 міс. із подальшим бустером у 18 міс.
“В Україні до Національного календаря включено тільки ті вакцини, які нині держава може покрити за власний рахунок. Інші, від не менш небезпечних інфекцій, як-от менінгококова, пневмококова, ротавірусна; вітряна віспа, вірус папіломи людини, грип, рекомендують українцям купувати за власний кошт. У календарях щеплень європейських країн, США, Австралії кількість безкоштовних вакцин значно більша. Наприклад, Австралія має один із найширших календарів щеплень. Він включає імунізацію від гепатитів А, В, вітрянки, вірусу папіломи, а також щорічну вакцинацію проти грипу певних груп населення. Є спеціальні програми вакцинації для корінних народів, що включають додатково щеплення від пневмокока. У США обов’язкова вакцинація від вітрянки та активно рекомендують щеплення від папіломавірусу для підлітків. У деяких європейських країнах у національний календар включено вакцинацію проти менінгококової інфекції”, – розповіла Юлія Сульська, медична менеджерка підрозділу вакцин міжнародної фармкомпанії “Санофі” в Україні.
Переваги комбінованих вакцин
Українці часто надають перевагу комбінованим вакцинам. Основні причини: люди хочуть самі обрати виробника, зменшити кількість візитів до лікаря та болісних процедур для дитини.
Однак такий підхід не дає змоги проводити рутинну вакцинацію цілком відповідно до Національного календаря, адже компоненти вакцин можуть по-різному поєднуватися між собою і не відповідати звичному сполученню. Тому 2023 року Міністерство охорони здоров’я підписало інформаційний лист з оновленими рекомендаціями щодо профілактичних щеплень, який надає можливість знайти логічне місце для будь-якої вакцини в індивідуальному графіку щеплень дитини та відповідає на запитання, які виникали в лікарів та батьків раніше. Але це не єдина причина створення таких рекомендацій.
“В Україні держава забезпечує захист від меншої кількості інфекційних хвороб, ніж у більшості розвинутих країн. Ми намагаємося змінити це. Так щонайменше половина новонароджених 2022 року мала бути вакцинована від пневмококової інфекції за державний кошт. Це щеплення планували включити до Національного календаря щеплень, але завадила повномасштабна війна. Наступними мали бути включені вакцини від ротавірусної та менінгококової інфекції, вірусу папіломи людини. І ми міркували про оптимальний час проведення цих щеплень”, – каже Марина Маменко, професорка, декан педіатричного факультету Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, голова правління Української академії педіатричних спеціальностей.
Українські педіатри, імунологи, інфекціоністи на ґрунті наукових досліджень та досвіду інших країн створили чіткі рекомендації на додаток до чинного наказу МОЗ задля гармонізації його з європейськими аналогами.
“Наголошу, рекомендовані щеплення це ті, які в інших країнах є обов’язковими. Рекомендованими називаємо тільки тому, що Україна поки що не закуповує їх за рахунок держбюджету”, – говорить Марина Маменко.
Оновлені рекомендації можуть застосовуватися в рутинній практиці педіатра, сімейного лікаря та медичних працівників інших спеціальностей, дотичних до вакцинації.
Тепер на рівні МОЗ узгоджено:
– Введення декількох вакцин за один візит, якщо немає застережень в інструкціях.
– Використання мультивалентних вакцин, які захищають одразу від кількох інфекцій, як альтернативний шлях рутинної вакцинації.
– Проведення бустерної вакцинації від кашлюка в 6 років.
– Здійснення вакцинації від поліомієліту за допомогою ІПВ інактивованої поліовакцини – замість “живої” оральної (ОПВ).
– Введення додаткової дози від гепатиту та Хіб-інфекції, які є у складі комбінованих вакцин.
“Крім того, детально викладено рекомендації щодо вакцинації вагітних, адже й досі існують міфи стосовно проведення щеплень. Однак саме мама та інші дорослі в родині мають бути вакциновані, для того щоб захистити від інфекцій новонароджену дитину, імунний захист якої є недосконалим. Також багато уваги приділено підходам щодо вакцинації передчасно народжених дітей. Головний посил: починати вакцинацію якомога раніше, згідно з календарним віком, не чекаючи, поки дитина підросте та набере масу тіла. Адже інфекції саме для таких дітей є найбільш небезпечними”, – додала Марина Маменко.
Нині батьки можуть самостійно придбати комбіновані вакцини для дітей.
“Переваги комбінованих вакцин: менше візитів до медичних закладів, менша кількість ін’єкцій та нижча ймовірність виникнення ускладнень. Тепер лікарі, які прагнуть забезпечити захист своїх пацієнтів від більшої кількості інфекційних захворювань, юридично захищені, оскільки можуть спиратися на оновлені рекомендації від МОЗ”, – зазначила Юлія Сульська, медична менеджерка підрозділу вакцин міжнародної компанії “Санофі” в Україні.
Чому відмовляються від вакцинації
В Україні охоплення вакцинацією є досить низьким порівняно з багатьма країнами світу. Адже батьки досі мають багато страхів щодо щеплень.
“Наша країна дуже демократична у підходах до вакцинації – та є добровільною. Так, існує заборона відвідування дитячих колективів, але її не всюди виконують. В інших країнах незалежно від кількості обов’язкових щеплень дотримання законів та питання захисту прав дітей суворо контролюється. Якщо дитину не вакциновано, то порушено її право на здоров’я. Долучаються соціальні служби, можливі навіть судові розгляди щодо позбавлення прав батьків. В Україні теж є служба у справах дітей, уповноважений Президента з прав дитини. Але коли в Україні серед дітей були зафіксовані випадки захворювання на правець із загрозою для життя, медики активно боролися за здоров’я пацієнтів, а ось про втручання дитячого омбудсмена ми не чули. Про проблеми з вакцинацією в Україні говорить багато медичних працівників. Щоб змінити ситуацію, потрібно організовувати канали навчання й поширення інформації серед батьків”, – наголошує Федір Лапій, імунолог та дитячий інфекціоніст.
В електронну систему охорони здоров’я не вносять причин відмов батьків від вакцинації дітей. Федір Лапій назвав найбільш поширені.
Причини відмови від вакцинації:
1) Переживають через неврологічні проблеми, які можуть виникнути внаслідок вакцинації.
Ці проблеми є міфом. Як і можливість появи аутизму в результаті вакцинації. Ці переконання поширюють навіть деякі медичні працівники, але такий зв’язок наука вже давно заперечила.
2) Бояться автоімунних захворювань, що можуть бути віддалено пов’язані з вакцинацією.
Наприклад, цукровий діабет, ураження нервової чи серцево-судинної системи. Це теж є міфом.
3) Релігійні переконання, забобони.
Часто їх поширюють священники.
4) Існує упередження щодо країни-виробника.
Батьки мають власні уявлення чи преференції щодо тієї чи тієї країни, де виготовляють вакцини.
5) Фінансові причини.
Батьки кажуть, що немає грошей на додаткові щеплення для дитини. Але водночас знаходять кошти на цигарки та алкоголь для себе.
Скільки часу йде на розроблення вакцин
На розроблення, випробування нових вакцин може піти 5 і більше років.
“Препарат спочатку проходить доклінічні випробування, потім різні стадії клінічних. Від ідеї до затвердження вакцини в Європі може минути до 10 років. Коли вакцину вже зареєстровано в Європі, то ще додатково в Україні процес реєстрації займає до 2 років. Якщо вакцину зареєстровано в Україні, то на виготовлення й завезення іде пів року. Під час війни погіршилася логістика: якщо раніше було авіадоставлення й необхідні препарати привозили швидко, то тепер маємо з цим труднощі”, – розповіла Анна Пастушина, керівник підрозділу вакцин міжнародної фармкомпанії “Санофі”.
Компанія “Санофі” постачає в Україну комбіновані вакцини від дифтерії, кашлюку, правця, гепатиту В, поліомієліту та Хіб-інфекції, а також вакцину від грипу, менінгококової інфекції і жовтої лихоманки.
“У певні періоди не всі зареєстровані в Україні вакцини доступні в аптеках. Причина полягає у процесах логістики. Треба час на виготовлення препарату, доставлення (оскільки заводи розташовані в Європі та США), лабораторний контроль, який триває до двох місяців. Наперед кожна країна бронює певну кількість доз вакцин. Якщо, наприклад, Україна забронювала й завезла 10 тисяч доз, а попит різко виріс, то негайно поставити вакцини виробник не зможе. Доведеться чекати пів року”, – додала Анна Пастушина.
Факти про вакцини:
1) Першу вакцинацію провів 1796 року англійський лікар Едвард Дженнер. Він штучно прищепив коров’ячу віспу сину місцевого фермера, 8-річному Джеймсу. Завдяки цьому у хлопчика сформувався імунітет.
2) Принципи отримання вакцин і методи їх застосування розробив французький мікробіолог Луї Пастер. Саме він запропонував назвати препарати, що базуються на принципі створення штучного імунітету, вакцинами. Від французького слова vache – “корова”.
3) Уродженець Бердянська Володимир Хавкін наприкінці ХІХ ст. винайшов вакцини від холери та чуми. Допоміг зупинити епідемію холери в Індії.
4) 1955 року американець Джонас Солк винайшов вакцину проти поліомієліту, від якого рівень смертності та інвалідизації становив 500 тис. людей. За експертними оцінками, ця вакцина зберегла життя 1,5 млн осіб у світі, ще 18 млн уникли паралічу.
5) 1980 рік – людство повністю подолало натуральну віспу завдяки вакцинації.
Завдяки вакцинам людству вдається зупиняти епідемії, стримувати поширення небезпечних хвороб. Тому варто пам’ятати, що вакцинація – це важливо. Адже від наявності необхідних щеплень залежить здоров’я, а іноді й життя.