Останні заяви про 30-денне перемир’я та можливість прямих переговорів між Україною і Росією можуть бути лише верхівкою айсберга у складній дипломатичній грі, яка розгортається за лаштунками. Видання The Economist зазначає, що найближчі дні можуть стати переломними у російсько-українському протистоянні, але чи варто чекати реального прориву? Розбираємо ключові події та їхні можливі наслідки.

Хронологія дипломатичних маневрів

Дипломатична активність різко посилилася 10 травня, коли президент України Володимир Зеленський разом із прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером виступили з ініціативою негайного 30-денного припинення вогню. Позиція була чіткою: якщо Росія відмовиться, на неї чекають нові санкції. США, за словами дипломатичних джерел, підтримали цю пропозицію, демонструючи єдність Заходу.

Російський президент Володимир Путін відреагував стримано: він проігнорував ідею перемир’я, але заявив про готовність до переговорів із Києвом. Україна одразу поставила умову – жодних переговорів без фактичного припинення вогню. Ситуація загострилася, коли Дональд Трамп, президент США, несподівано закликав Україну “негайно погодитися” на переговори з Росією в Туреччині 15 травня, попри відсутність перемир’я. Як зазначає The Economist, цей крок фактично підірвав спільну позицію Києва та Лондона, обмеживши простір для маневру Зеленського.

Роль Трампа: тиск чи посередництво?

Заклик Трампа викликав неоднозначну реакцію. З одного боку, The Economist припускає, що за оптимістичним сценарієм слова американського президента можуть свідчити про готовність Вашингтона посилити тиск на Росію, якщо вона саботуватиме мирний процес. З іншого – його заява про переговори в Стамбулі без перемир’я виглядає як поступка Кремлю, що суперечить позиції європейських лідерів та України. “Інтенсивність публічної дипломатії вказує на те, що за кулісами ведуться справжні переговори, а найближчі дні можуть стати вирішальними. Дональд Трамп залишається фігурою, навколо якої вимушено обертаються всі сторони”, – пише видання.

Проте аналітики попереджають: покладати надії на швидкий прорив не варто. Навіть якщо переговори в Стамбулі відбудуться, 30-денне перемир’я в найближчі дні виглядає малоймовірним. Росія наполягає на своїх умовах, ігноруючи вимоги Заходу, а Україна не готова йти на поступки без гарантій припинення бойових дій.

Що далі?

Ситуація залишається напруженою, і ключовим фактором стане позиція США. Якщо Трамп використає свій вплив для тиску на Росію, це може відкрити вікно для діалогу. Однак його нинішня риторика скоріше створює розкол у західному блоці, ніж сприяє єдності. Для України важливо зберегти підтримку європейських партнерів, зокрема Великої Британії, яка залишається твердим союзником у питанні перемир’я.

Дипломатична гра триває, але її результат залежить від того, чи зможуть сторони знайти компроміс у питанні припинення вогню. Поки що заяви Трампа лише ускладнюють і без того хиткий процес, а надія на мир залишається примарною. Найближчі дні справді можуть стати вирішальними – але чи в бік миру, чи в бік нового витка ескалації, покаже час.