Думки у виданні The Hill працівника міністерства оборони США в 2005-2006 роках і директора Азіатсько-Тихоокеанського відділу гуманітарної допомоги та ліквідації наслідків катастроф у 2009-2010 роках Джозефа Боско
Наприкінці 1930-х нацистська Німеччина, фашистська Італія та імперська Японія розширили свою агресивну діяльність у Європі та Азії і почали співпрацювати над спільними проєктами, спрямованими на перевернення існуючого світового порядку.
У вересні 1940 року три держави Осі підписали угоду про визнання їх лідерства на двох театрах: Адольф Гітлер і Беніто Муссоліні в Європі та Хідекі Тодзіо у Сфері спільного процвітання Великої східної Азії. Є певні паралелі з сучасною міжнародною ситуацією.
Китай, Росія, Іран і КНДР подібні до країн Осі 1940-х
За останнє десятиліття комуністичний Китай, реваншистська Росія, ісламістський Іран і династична комуністична Північна Корея розширили свої комунікації, торгівлю і, що найбільш зловісно, обмін зброєю, боєприпасами та військовими технологіями, включаючи ракетні та ядерні ресурси.
Як і початкові держави Осі, чотири ревізіоністські режими поділяють фундаментальний страх і ненависть до ліберального міжнародного порядку, який колись очолювали Велика Британія та Франція, а тепер США.
У лютому 2022 року Сі Цзіньпін і Володимир Путін офіційно оформили відносини співпраці між Китаєм і Росією, проголосивши “безмежне стратегічне партнерство” та оголосили про ідеологічну основу нового міжнародного порядку, спрямованого на заміну західної системи та її законів і цінностей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще кілька років війни: про що говорять у Пентагоні
Зі схваленням Китаю Путін вторгся в Україну через кілька тижнів і розпочав першу велику війну в Європі з часів Другої світової війни, порушивши всі засновані на правилах міжнародні норми, встановлені для збереження миру з 1945 року.
Перспектива, яка переслідує президента Джо Байдена – це повторення спустошення минулого століття, коли злочинна війна Росії проти України та бойові дії Ізраїлю та ХАМАС, спровоковані Іраном, переростуть у регіональні конфлікти, а далі у Третю світову війну.
Цілком законне занепокоєння для лідера наймогутнішої нації на землі. Але тягар запобігання цій остаточній катастрофі також лежить на плечах інших. Особливо на тих, хто кидає виклик існуючому порядку і чиє власне виживання буде під загрозою в глобальному конфлікті. Основне питання для західних лідерів це вічне – примирення чи стримування є найнадійнішим способом приборкати амбіції агресивних держав?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Залужний б’є на сполох: як змінюється підтримка України
Вільний світ має переконати лідерів у Москві, Пекіні, Пхеньяні та Тегерані, що у великій війні їх чекає та ж доля, що й агресорів ХХ століття – повне знищення їхніх режимів. Це результат, з яким зараз стикається ХАМАС після його злочинної атаки на Ізраїль і заподіяння смерті та руйнувань палестинському народу.
Сьогоднішні потенційні насаджувачі нового світового порядку, мабуть, не сумніваються в здатності Заходу завдати фатальної шкоди перспективам їхнього успіху і виживання, хоча можуть розраховувати на розпорошення західних ресурсів на кількох фронтах.
Ще до того, як вибухнув конфлікт між Ізраїлем і ХАМАС, багато американців, зокрема деякі в Конгресі та адміністрації Байдена хвилювалися, що військові ресурси, витрачені в Україні, не будуть доступні для конфлікту з Китаєм, який назріває через Тайвань.
Коли Північна Корея або Китай кинуть ще один спис війни, армії Заходу, які давно не фінансуються, будуть знесилені до межі
Тепер це занепокоєння посилилося через бойові дії на Близькому Сході, оскільки Захід зіткнувся з двома одночасними загрозами міжнародному порядку. Коли Північна Корея або Китай кинуть ще один спис війни, армії Заходу, які давно не фінансуються, будуть знесилені до межі.
У цих відчайдушних екзистенційних обставинах США, Велика Британія, Франція та Ізраїль будуть спонукані звернутися до свого кінцевого засобу – використання ядерної зброї. Оскільки Китай, Росія та Північна Корея, а незабаром теж Іран володіють власними ядерними арсеналами, сцена для Армагеддону буде готова.
Саме цей кошмарний сценарій викликає страх у Байдена. І саме ці страхи, які поділяють усі раціональні лідери на Заході, спонукають авторитарних лідерів вірити, що вони можуть безкарно кинути виклик міжнародному порядку. Вони поважають можливості Заходу, але сумніваються в його бажанні їх використати. За цим тестом результати роботи адміністрації Байдена були неоднозначними.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Московський мехінізм” та об’єднання республіканців з демократами: Карпентер про те, чого чекати Україні
Залишившись із помилковим планом Дональда Трампа щодо припинення того, що обидва називали “вічною війною” в Афганістані, Байден погіршив ситуацію своїм стрімким і хаотичним відходом.
Під час підготовки Росії до вторгнення в Україну, яка була добре задокументована, його адміністрація не змогла підготувати США та Захід до успішного протистояння Україні та поразки агресії. Натомість вона планувала прийняти новий статус-кво, як це зробила адміністрація Обами-Байдена після першого вторгнення Росії в Україну в 2014 році.
Після того, як у 2022 році його слабкий стримуючий сигнал щодо економічних санкцій, як передбачувано, провалився, Байден здригався на кожному етапі прийняття рішення щодо надання Україні зброї та боєприпасів, необхідних для своєчасного припинення агресії. Зараз президент Володимир Зеленський перебуває під сильним тиском, щоб прийняти те, що Байден відстоював із самого початку глухий кут як єдиний стратегічний курс для його частково окупованої країни, з 20% території України в руках Росії. Здається, це найкраще, на що Україна може сподіватися, попри майстерне залучення адміністрацією Байдена підтримки НАТО для досягнення дуже обмеженої цілі.
Запасна стратегія Путіна щодо тривалої боротьби, яка виснажує волю Заходу, досягає більшого успіху
Це означає, що після того, як його блискавичне вторгнення було зупинено завдяки доблесті української армії, керівництва та населення, запасна стратегія Путіна щодо тривалої боротьби, яка виснажує волю Заходу, досягає більшого успіху.
Паралізуючий страх Байдена перед ескалацією також був продемонстрований у його відповіді на майже 50 атак на війська США на Близькому Сході, здійснених проксі Ірану у Сирії. Запізнілий удар по базі “Хезболли” в Сирії минулого тижня не запобіг новим атакам.
Сі, головний азійський партнер у російсько-китайському повторенні нападу Гітлера і Тохо на західний порядок, вивчив реакцію Америки та союзників на початковий напад Путіна. Він напевно зробив висновок, що під час нападу Китаю на Тайвань Вашингтон буде стримуватися страхом ескалації та суворим дотриманням доктрини пропорційності справедливої війни.
У разі захоплення одного чи кількох тайваньських островів або запровадження часткової чи повної блокади Тайваню можна очікувати, що Байден і його команда національної безпеки протистоятимуть будь-яким ударам у відповідь по джерелу агресії: військовим базам і портам у Китаї. Якщо Вашингтон знову візьме на себе повну відповідальність за уникнення ескалації, Пекін буде вільний виконувати свою волю.
Переклад Gazeta.ua