Ворота метрополітену можуть витримати ядерний удар

Головна Сторінка » Ворота метрополітену можуть витримати ядерний удар

Замість намету можна використати сміттєві пакети

У Києві є електронна інтерактивна карта, на якій позначена більшість укриттів. Вони кількох типів найпростіші, протирадіаційні та сховища. Зазвичай при школах і житлових будинках розташовані найпростіші кімната в підвалі чи підземна споруда поблизу основної будівлі. Такими також є підземні переходи й паркінги. Під час обстрілів і бомбардувань там можна сховатися на короткий час.

На заводах і в адміністративних будівлях здебільшого облаштовували сховища. В них можна не тільки перебувати довше, а й працювати. Повітря там очищувалося працювала вентиляція, були протигази й сухі харчові пайки. Могли бути й костюми хімічного захисту. Якщо там стояли нари, мали бути й постільні комплекти.

У 19902000 роках коштів на утримання сховищ майже не виділяли. Їх переважно віддавали в оренду, але вони не втратили функції укриття. На сьогодні там може працювати ресторан чи офіс. І це добре, бо в бізнесу є більше коштів на утримання споруд у належному стані.

Після 2014-го більшість державних сховищ відремонтували. По всьому Києву розмістили позначки, як потрапити до укриття. Це покращує орієнтування в небезпечній ситуації в місті.

Функцію укриття закладали під час будівництва Київського метрополітену. Станції розташовані на такій глибині, що можуть захистити від прямого бомбового удару. На входах до них є гермозасуви великі металеві ворота, що закривають входи на станції. Можуть витримати ядерний удар.

Найкраще ховатися в найближчому укритті. Це може бути й підвал будинку. Методи війни змінилися. Немає килимових бомбардувань, армії використовують високоточну зброю. Якщо нападуть, цілитимуть насамперед по об’єктах адміністративного управління, критичної інфраструктури. Наприклад, електростанціях, будівлях зв’язку, телебачення й радіо. Тому в разі нападу від них треба тікати якнайдалі.

У суспільного мовника є кілька резервних захищених студій у бункерах, щоб люди могли отримувати оперативну інформацію у складні часи. Вони облаштовані автономними дизельними генераторами.

У жодному разі не користуватися ліфтом

Якщо укриття поряд немає, а ви живете в багатоповерхівці, треба перебігти в підвал або залишити будинок. У жодному разі не користуватися ліфтом. У будь-який момент може вимкнутися електрика й ви опинитеся заблокованими в кабіні. У приватних садибах майже скрізь є погреби це ідеальне укриття. Слід потурбуватися заздалегідь, щоб там було відносно комфортно перебувати. Обов’язково варто взяти із собою теплий одяг.

У разі нападу з репродукторів на стовпах лунатимуть сигнал тривоги й повідомлення про необхідність сховатися в укриття. Сповіщення надійдуть есемесками на телефон, звучатимуть в ефірах усіх радіостанцій і телеканалів. Але таке може статися вночі, й не буде попередження від міста. Тому кожен має потурбуватися про власну безпеку. Слід дізнатися, де є найближче укриття. Можна подивитися на карті, подзвонити до керівництва ОСББ чи керуючої компанії будинку.

Якщо стан бункера в підвалі плачевний, мешканці можуть скинутися і зробити це місце комфортнішим.

Якщо в укритті не облаштований туалет, справляти нужду краще надворі. Навіть коли є кімната, яку можна перетворити на вбиральню, у приміщенні стане некомфортно. Якщо доведеться часто ховатися в укритті, то слід облаштувати туалет на вулиці. Тим паче коли зруйноване водопостачання міста, навіть у квартирі він стане непридатним для користування.

Скільки сховищ є у країні, точно знає Міністерство оборони, але там цієї інформації не розголошують. Їх сотні тисяч. Місця вистачить усім. Сучасні будівлі переважно мають великі підвали, парковки. Не ховайтеся в автомобілі. Навіть автоматна черга легко прошиє його корпус.

Обстріл не триває довго, забезпечувати укриття чимось особливим не потрібно. Якщо все-таки насуватиметься наступ ворожих військ, слід мати вдома тривожну валізку. Зазвичай це наплічник об’ємом до 30 літрів із документами, грошима, багатофункціональним ножем, предметами гігієни, кількома комплектами одягу та сухим пайком пляшкою води, плиткою шоколаду, печивом тощо. Треба покласти й ліки. Це стандартний набір препарати проти отруєння в разі хімічної атаки, від застуди, болю, перев’язувальні матеріали.

Слід взяти із собою павербанки, бо навіть у критичних ситуаціях їх можна підзарядити, як і телефони. ОСББ може придбати генератор.

Також забрати із собою все цінне з дому.

Таємні бункери є під Верховною Радою та іншими урядовими установами. Вони можуть мати засоби управління, наприклад, секретні телефони, місця для нарад. У них спустяться лише працівники апарату, бо основне завдання цих приміщень забезпечити адміністративне керування країною, містом чи заводом на час агресії.

Якщо почався обстріл з автомата чи кулемета, а до укриття далеко, то можна заховатися за зовнішніми предметами деревом чи будинком. Але коли це артилерійський вогонь, який руйнує будівлі, особливо “панельки”, може привалити. Тому краще вибирати монолітну будівлю чи хоча б цегляний дім. Ховатися слід із того боку, з якого не стріляють. Краще стати під балконом. Якщо буде наскрізний постріл, уламки будинку чи кондиціонери не впадуть на голову.

Із машини бажано вийти і сховатись у кювет. Це аналог окопу.

Якщо в місті налагоджена система сирен, вона працюватиме впродовж усієї небезпечної ситуації. Якщо її нема, з укриття можна виходити десь через пів години, коли не чути пострілів. Якщо буде доступ до зв’язку, треба стежити за повідомленнями про ситуацію на державних і місцевих каналах. Мають прийти есемески з Міністерства оборони. На час небезпеки всі радіо- й телеканали перемикаються в режим єдиного мовлення, де транслюють одну й ту ж інформацію.

На випадок воєнних дій удома слід мати двотижневий запас харчів. Бо велика ймовірність, що стрілятимуть не по житлових будинках, а по критичній інфраструктурі. Магазини не працюватимуть. Тому краще мати власну їжу та воду, ніж брати участь у бійках за харчі.

Треба бути готовим, що перший час доведеться жити без світла й води. Запасти не менше 20 літрів води, крупи і консерви.

Достатньо одного-двох ударів, щоб відключити місто від газопостачання. Тому не завадить мішечок із вугіллям, газові балон­чики. Можна буде приготувати їжу навіть у таких умовах.

Необхідно мати запас грошей, краще доларів. За умови девальвації гривні через бойові дії будуть валюти, що залишаться вартісними. Це ми бачимо на прикладі біженців із Близького Сходу.

Ще один спосіб заховатися теплотраси й колодязі. В суху погоду можна перебувати в дощових каналізаціях. Можна відкрити найближчий люк і там пересидіти небезпеку.

У місті більше можливостей знайти заробіток, ніж за його межами. Тут є резервні запаси їжі, які роздаватимуть мешканцям. Але приклади Донбасу показують, що гуманітарної кризи в наших умовах не було. Комерційні магазини продовжуватимуть працювати. Навіть ворожим силам незручно перебувати в ситуації з повним відключенням від комунальних комунікацій із великим дефіцитом їжі.

Частина людей почне тікати у протилежний від ворога бік. Дороги будуть у заторах. Доведеться частково відходити пішки. Але якщо це зима, а дороги засипані снігом? Тому найкраще залишитися в укритті. Влада, армія, міжнародні сили розв’яжуть конфліктну ситуацію й життя налагодиться.

Слід мати двотижневий запас харчів

Якщо вирішили виїхати з міста, треба забрати з собою всі цінні речі та тварин. Коли не можете взяти домашнього улюбленця, його краще випустити. Так матиме більше шансів врятуватися, ніж якщо залишите його самого в помешканні.

Беріть зручний і теплий одяг, додаткові ковдри, спальники для ночівлі в польових умовах. Замість намету можна використати дешевий плащ-дощовик або великі сміттєві пакети. Згодяться будь-які речі, що не пропускатимуть води й вологи.

Слід мати сірники й запальнички, особ­ливо взимку. Можна гуртуватися з іншими людьми, які мають ці засоби. Старатися ніде не перебувати наодинці.

Якщо вода закінчилася, зимою можна топити сніг. Колонки й колодязі є в будь-якому приватному секторі. У місті в дачних кооперативах.