“Як Китай може затягнути війну в Україні” – Foreign Affairs

Стаття у виданні Foreign Affairs

За останній рік Китай отримав вигоду з війни Росії проти України, і став одним із небагатьох бенефіціарів конфлікту. Він позиціонує себе як виважений миротворець, отримуючи істотні важелі впливу на РФ.

Пекін був найпомітнішим і найпослідовнішим прихильником Москви у війні, пообіцявши “безмежне” партнерство Росії незадовго до вторгнення, і допомагаючи зберегти російську економіку воєнного часу на плаву. Зростаюча залежність Москви від Пекіна була прибутковою і корисною для Китаю, і ця економічна залежність, ймовірно, продовжуватиметься і поглиблюватиметься.

Риторична відданість Китаю “багатополярності” в геополітиці спонукала багато країн Глобального півдня залишатися осторонь від війни, не бажаючи об’єднуватися на стороні України.

Зараз Китай просуває свій “мирний план” для України абсолютно нереалістичну пропозицію, яка майже виключно відповідає інтересам РФ. Примітно, що план не містить вимоги про виведення російських військ з України. Якими б не були недоліки цього плану, він все таки дозволив китайському лідеру Сі Цзіньпіну показати себе дипломатичним посередником і позиціонувати Китай як гравця, який може відігравати свою роль у вирішенні війни та можливої відбудови України.

Китай не хоче залишатися осторонь нескінченно довго. Поразка Росії не в інтересах Китаю. Кремль – найважливіший партнер Пекіна у протидії міжнародному порядку, який очолюють США. Незважаючи на багато відмінностей, Китай і Росія об’єднали зусилля для просування альтернативного порядку зі своїми правилами війни та миру, власними фінансовими центрами та багатосторонніми інституціями.

Приниження Росії в Україні підірве цей наратив, давши США більшу свободу дій, щоб зосередити енергію та ресурси на суперництві з Китаєм.

Щоб запобігти такому результату, Китай міг би запропонувати Росії рятівне коло, окрім економічної та моральної підтримки, і забезпечити партнера смертоносною військовою допомогою. Він міг би зробити це, щоб затягнути війну, завадити поразці Росії чи прискорити її перемогу. Китайська допомога може бути таємною, тобто здійсненою так, щоб її не виявила розвідка США. Участь Пекіна може бути теж відкритою. Публічне оголошення про постачання зброї означало б союз із РФ, а вступ Китаю у війну відкрило б новий розділ у міжнародних справах, перетворивши війну в Україну на глобальну, і започаткувавши набагато більш ворожі відносини між Китаєм і Заходом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Найкраща гарантія подальших постачань зброї українські перемоги на полі бою” Рассел Берман

США, які звикли уважно стежити за Китаєм, назвали надання летальної допомоги Росії “червоною лінією”. Вашингтон погрожував серйозними наслідками. Ймовірно, економічні санкції, якщо Пекін перейде цю межу.

США мають бути твердими та послідовними, застерігаючи китайських колег від такого небезпечного курсу. Але вони також повинні визнати, що Китай не легко залякати словами чи погрозами санкцій Штатів.

На додаток до відповіді США, Європа має зіграти важливу роль у стримуванні втручання Китаю у війну. Незважаючи на оптику шанобливого візиту президента Франції Еммануеля Макрона в Пекін у квітні, прагнення КНР отримати доступ до європейської економіки залишається основним джерелом впливу ЄС. Навіть якщо Китай переконаний, що не може налагодити стосунки з ворожими США, він знає, що йому є що втрачати в Європі. Щоб досягти успіху, європейцям доведеться ясно дати зрозуміти Китаю, що будь-яка військова підтримка Росії викличе жорстку та згуртовану відповідь з боку ЄС. США та Європа мають нагадати Китаю, що його участь у війні не зменшить підтримки України Заходом. Навпаки, вхід Китаю тільки підштовхне подальшу допомогу Заходу, підвищивши витрати та ставки для всіх.

Китай має три інтереси щодо війни в Україні. По-перше, запобігання падінню режиму Володимира Путіна. Росія з Путіним біля керма цінний актив для Китаю. Він фігурує у суперництві Китаю зі Штатами у стилі холодної війни. Він забезпечує дешеву енергію та значні ринки збуту для КНР. Пекін не хоче, щоб Путіна змінив менш доброзичливий до китайців лідер, і не хоче, щоб внутрішня нестабільність у Росії виникла через програну війну. Найгірший сценарій – фрагментація РФ, що може принести хаос до кордонів Китаю, перешкоджаючи здатності китайців торгувати з Середньою Азією, Південним Кавказом і Європою. Путін і Сі згодні, що явна поразка Росії була б неприпустимою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Щоб зробити Росію нормальною, їй слід відрізати “воювалку” – Іван Ступак

Китай також розуміє, що війна має наслідки для міжнародного ладу. Якби війна завершилася на умовах Заходу явною перемогою України, США визначили б війну як тріумф свого міжнародного порядку, правил і дипломатичної проникливості. Це завдало б удару по прагненню Китаю до нового світового порядку з китайською чи китайсько-російською специфікою. Але якщо війна затягнеться і продовжить сприяти інфляції та відсутності продовольчої безпеки у світі, Китай може представити конфлікт як свідчення недоліків міжнародного порядку на чолі зі США. 30 років американської гегемонії завели нас у глухий кут, може заперечити Китай, водночас зображуючи себе відповідальним учасником власного альтернативного міжнародного порядку денного. Китай радий продовженню війни, бо це втримує увагу та ресурси США в Європі, далеко від Індо-Тихоокеанського регіону.

Третій інтерес Китаю полягає в тому, щоб мати значну долю в наслідках війни. Пекін задоволений, що Росія, Україна та Захід виснажують себе у боях, але хоче мати право голосу у можливому мирному процесі та повоєнному економічному ландшафті України. Пекін до війни мав міцні економічні відносини з Києвом.

Хоча Київ наполягає, що його прихильники у війні мають бути головними бенефіціарами від перспектив, які відкриються з відродженням країни, Україна може зрештою звернутися до Пекіна, щоб той допоміг впоратися з величезними потребами в відбудові.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “У Бахмуті спалили російські резерви” – Іван Січень

Масштаби цих інтересів гарантують, що Китай не дозволятиме подіям в Україні пасивно розвиватися так, як йдуть собі. З негативного погляду, Китай піде на багато чого, щоб перешкодити США досягти успіху в Україні. Якщо війна й далі піде погано для Росії, Пекін підтримає Путіна. З позитивної точки зору, Китай спробує вписати війну в своє бачення регіонального та міжнародного порядку. І буде прагнути розширити комерційні зв’язки з Україною та її сусідами.

Китай може ухвалити ризиковане рішення дати РФ смертоносну військову допомогу. Така підтримка може бути прихованою. Якщо ця допомога залишиться непоміченою або не буде виявленою, Китай все ще може носити мантію миротворця. Вона могла б убити клин між ЄС і США, якби Вашингтон засудив Пекін за постачання росіянам зброї і ввів санкції, а ЄС не взяв приклад. Країни Європи, побоюючись економічної відплати Китаю, можуть залишити Штати ні з чим, зруйнувавши Альянс.

Яку б таємну підтримку Китай не давав Росії, включаючи дрони, артилерійські снаряди та боєприпаси, вона не принесла б Росії перемоги з тієї простої причини, що Росія не має послідовного шляху до перемоги. Китайська допомога не може виправити невдачі російського військового керівництва, низький моральний дух військових та слабке стратегічне мислення Кремля. Але матеріальна допомога Китаю могла б багато зробити для затягування війни, дати Росії тактичну перевагу на землі та переконати нервову російську еліту, що РФ може продовжувати бойові дії. Китайська допомога підвищила б готовність Росії вести тривалу війну, захистивши Путіна від політичних вразливостей, спричинених катастрофою вторгнення.

Припустимо, Китай пішов ще далі й відкрито вступив у війну на стороні Росії, не намагаючись приховати постачання зброї до РФ. Такий крок означав би, що Китай кидає рукавичку США та ЄС, відкидаючи як дрібницю будь-які західні погрози економічних санкцій. Участь КНР у війні незмірно підніме ставки для Штатів та Європи. Перемога Росії або часткова перемога за підтримки Китаю зробить Пекін гравцем на ширшому краєвиді європейської безпеки.

Об’єднання Китаю з Росією вимагатиме від США та країн Європи серйозніших військових зобов’язань перед Україною.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Для перемоги потрібно провести три-чотири успішні наступальні операції” – Микола Саламаха

Відкрита підтримка Росії суперечила б публічним заявам лідерів КНР, відколи Путін почав вторгнення, але в такому кроці може бути стратегічна логіка. Вступ у війну мав би найбільший сенс як попереднє відволікання уваги перед запланованим вторгненням на Тайвань за місяці чи роки до цього. Ресурси, які західні країни змушені будуть витратити в Україні – це ресурси, які вони не зможуть одразу направити на захист Тайваню. Участь Китаю у війні Росії відвернула б увагу від Тайваню та від Індо-Тихоокеанського регіону. У цьому сценарії конфігурація поля бою в Україні може не мати великого значення для Пекіна.

Але це також може мати катастрофічні наслідки для Китаю. Росія досі може програти війну. Досі її військова кампанія йшла від невдачі до невдачі, і крок за кроком Україна перевершувала всі очікування. З китайськими відбитками пальців у війні поразка Росії позначиться на її партнерах. Це спонукало б Китай залишатися осторонь, бо в Пекіні дійшли би висновку, що дурість і некомпетентність Путіна не заслуговують нічого, крім символічної та ситуативної підтримки. Посол Китаю в ЄС Фу Цун недавно пояснив, що “безмежна” дружба Китаю з Росією “не більше, ніж риторика”.

Китай також може втратити те, що отримав у результаті війни привілейоване становище у світі. Надавши Росії військову підтримку, він поповнив би ряди держав-ізгоїв, таких як Іран та Північна Корея. Це погіршить і так ворожі відносини з Заходом, за що доведеться заплатити значну економічну ціну.

Допомога Китаю не лише означатиме мовчазне схвалення звірячих атак Росії на мирних жителів, а й сприятиме скоєнню військових злочинів. Допомагаючи вести війну проти країни, яка не зробила нічого, щоб спровокувати КНР, і з якою у Китаю колись були нормальні відносини, Сі створив би поганий прецедент і вселив би страх у країни, розташовані далеко від України. Прагнучи підірвати позиції Заходу, він зробив би встановлення міжнародного порядку на чолі з Китаєм набагато складнішим.

Західна риторика не відверне Китай від його трьох основних інтересів у війні, і Сі чудово розуміє, що йому загрожують санкції, якщо перейде західні “червоні лінії”, давши Росії смертоносну допомогу. США і ЄС надалі слід просувати це сигнали в тандемі, підкреслюючи, що Штати та Європа вироблять всеосяжну відповідь Заходу на будь-який вступ Китаю у війну. Разом із однодумцями в Індо-Тихоокеанському регіоні вони виступатимуть єдиним фронтом.

Європейці повинні повідомити Китаю, що їхнє неприйняття будь-яких китайських постачань смертоносної зброї в Росію – принципова позиція Європи, а не просто риторика урядів, які наслідують США. Слід неодноразово заявляти, що війна в Україні має для європейців екзистенційне значення, а перешкоджання китайському втручанню фундаментальний європейський інтерес. Вплутуючись у конфлікт, Китай втратить Європу.

США повинні переконати Пекін у терплячій та непохитній рішучості Штатів підтримувати військові зусилля України. Демонстрація цієї стійкості та прихильності до справ Києва має допомогти Пекіну чіткіше побачити ризики розширення війни.

Переклад Gazeta.ua