Європейський суд з прав людини виніс рішення за скаргою суддів Верховного суду України на позбавлення прав і гарантій після створення нового Верховного суду. ЄСПЛ став на бік суддів і присудив їм по 5 тисяч євро компенсації.
Рішення у справі “Гуменюк та інші проти України” ухвалено 22 липня 2021 року (Василь Гуменюк – в.о. голови Верховного суду України).
У межах судової реформи 2016-2017 років Верховний суд України підлягав ліквідації, а замість нього за конкурсною процедурою був створений новий Верховний суд.
Процедуру ліквідації ВСУ не було завершено, але в грудні 2017 року Верховний суд розпочав роботу в новому складі, а судді “старого” суду припинили здійснювати правосуддя. Посади 120 суддів нового ВС були заповнені за підсумками конкурсу, проведеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів.
21 червня 2018 року державний реєстратор вніс до Державного реєстру юридичних осіб інформацію про те, що ВСУ перебуває в процесі ліквідації. Судді оскаржили цей захід, але отримали відмову в задоволенні позову, в березні 2020 року апеляційний адміністративний суд і ВС підтвердили це рішення.
18 лютого 2020 року Конституційний суд розглянув справу і встановив, що згідно з Конституцією існує тільки один вищий судовий орган України – “Верховий суд України”, який був перейменований на “Верховний Суд”.
КСУ також встановив, що з огляду на принцип незмінності суддів (в 1994-2008 роках заявники були обрані на посади суддів ВСУ довічно) судді “старого” ВСУ мають продовжувати виконувати свої функції як судді “нового” ВС.
Заявники подали дві скарги: по-перше, скаржилися на відсутність доступу до суду, щоб оскаржити “незаконне перешкоджання здійсненню своїх судових функцій унаслідок внесення поправок до законодавства в 2016 році”.
По-друге, на дії Вищої ради правосуддя при вирішенні питання їх переведення на інші судові посади в 2018 році.
Уряд України, зі свого боку, стверджував, що законодавчі поправки, що передбачають ліквідацію ВС, були прийняті для проведення загальної судової реформи, і що всі судді нового Верховного суду мали пройти через фільтр жорсткого конкурсу.
Вивчивши питання про те, чи були права заявників порушені фактичним здійсненням судової реформи, суд дійшов висновку: судові функції заявників були фактично припинені законом (“Про судоустрій і статус суддів” – ред.), а не у процесі ліквідації Верховного суду України.
Крім того, ЄСПЛ дійшов висновку, що обмеження права члена судової влади на оскарження його дострокового звільнення або заходів, еквівалентних звільненню, може бути несумісним із незалежністю судової влади, якщо застосовується без будь-якої конкретної причини.
Суд також вивчив відмову ВРП розглянути рекомендації ВККС про переведення суддів “старого” ВСУ у суди нижчої інстанції. Заявники стверджували, що Вища рада правосуддя не могла бути неупередженою через участь її членів в конкурсі до нового Верховного суду, що проводився саме в той час.
У цій справі ВРП діяла не в порядку дисциплінарного провадження, а в межах адміністративних повноважень щодо ухвалення рішення про переведення суддів в контексті реорганізації судової системи.
Суд дійшов висновку, що змусивши суддів Верховного суду України брати участь в конкурсі на посади суддів ВС, законодавець “серйозно підірвав правову визначеність і передбачуваність конституційних принципів незалежності судових органів”.
ЄСПЛ погодився з думкою КС України про те, що перейменування судового органу не могло відбуватися без переведення суддів ВСУ на посади суддів ВС.
У рішенні зазначається, що необхідність участі в конкурсі, включно з вибором експертів і відсутністю інституційних і процесуальних гарантій, не узгоджується з принципом незмінності суддів, що є ключовим елементом підтримки незалежності судової системи і суспільної довіри до неї.
Суд дійшов висновку, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини в частині доступу до правосуддя, а також статті 8 в частині незаконного втручання у виконання суддями ВСУ своїх обов’язків. Як компенсацію моральної шкоди Україна має виплатити вісьмом суддям ВСУ по п’ять тисяч євро.
При розгляді справи у Європейського суду з прав людини не виникли претензії до діяльності Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Питання викликали до заключних і перехідних положень закону “Про судоустрій і статус суддів”.
Так, суд послався на спільний висновок Венеціанської комісії та Головного управління з прав людини Ради Європи щодо законопроєкту №3711.
“Має бути наступність між “старим” і “новим”судом, передусім для забезпечення того, щоб Верховний суд міг посилатися на прецедентну практику колишнього Верховного суду України. (…) Влада України має знайти рішення в рамках рішення Конституційного суду, згідно з яким існує єдиний Верховний суд”, – йдеться в ньому.