Після недавніх заяв експрезидента США Дональда Трампа про можливий перегляд підтримки України світ завмер у чеканні. Пролунали слова про те, що Україна “мала б укласти угоду з Росією”, а подальша допомога Києву може бути поставлена під сумнів. Вперше за останні роки з’явилося відчуття, ніби Америка почала відходити від ролі головного гаранта безпеки на європейському континенті. Від цього зросли побоювання і в самій Україні, і серед її західних союзників. Утім, у цьому рівнянні залишається ще один ключовий гравець — Європейський Союз, який поки не висловив своєї остаточної позиції.

Політична буря після заяв Трампа

Слова Трампа про те, що “допомогу Україні слід переглянути”, викликали хвилю занепокоєння. У багатьох виникла невпевненість, чи можна далі покладатися на Сполучені Штати як на провідного партнера й гаранта безпеки. Однак у цьому хаосі є досить стабільний чинник — стратегічна позиція ЄС, який за час повномасштабної війни вже надав Україні фінансову допомогу обсягом понад 88 мільярдів євро, запровадив жорсткі санкції проти Росії й запустив механізми довгострокової військової підтримки.

Чому США коливаються, а Європа не може відступити

Починаючи з 2022 року, ЄС узяв на себе величезну відповідальність за допомогу Києву та перебудову власної енергетичної політики, відмовляючись від російських ресурсів. Якщо ж Штати справді змінять курс, на плечі європейських урядів ляже ще більший обсяг зобов’язань. Водночас це створює можливість для Європи продемонструвати, що вона здатна взяти лідерство у вирішенні безпекових питань на континенті, а не залишатися лише “молодшим партнером” США.

Позиція провідних європейських столиць уже позначилася. Канцлер Німеччини Олаф Шольц наголосив, що Україна отримає підтримку “стільки, скільки буде потрібно”, тоді як президент Франції Еммануель Макрон закликав Європу посилювати власну оборону, аби не залежати від можливих змін у американській політиці. Проте одним лише заявам може бракувати вагомості, щоб сформувати нову геополітичну реальність.

Що може зробити Європа

По-перше, ЄС здатний узяти на себе ініціативу у військовій підтримці Києва. Створення єдиного оборонного фонду чи прискорення постачання боєприпасів допомогло б компенсувати потенційне зменшення внеску США. По-друге, зміцнення європейської оборонної архітектури, наприклад, розвиток PESCO, може знизити залежність від американських військ і посилити роль Європи як самостійного гравця.

Важливо також демонструвати Кремлю, що навіть без абсолютної підтримки Вашингтона Європа не планує “здавати” Україну. Для цього можна запровадити ще жорсткіші санкції, перекривши лазівки, якими РФ досі користується, і посилити економічний тиск на компанії, що не припинили співпрацю з Москвою.

Чи готова Європа до історичного виклику

Фактично, заяви Трампа прозвучали як “тривожний дзвінок” для всієї Європи. Якщо США справді зменшать або переглянуть свою участь у долі України, ЄС опиниться перед вибором: взяти на себе повну відповідальність чи допустити, щоб пострадянський простір знову став зоною нестабільності. Деякі європейські лідери вже заявляють про готовність підтримувати Київ без обмежень, але фактично йдеться про масштабний стрибок у питанні безпеки та фінансування оборони.

Якщо ж Євросоюз не скористається шансом продемонструвати силу і єдність у питанні захисту України, то наслідки можуть бути катастрофічними. І це загрожує не лише Києву, а й самій Європі, яка без безпечного й стабільного східного флангу ризикує опинитися в постійній зоні турбулентності.

Підсумуємо

Слова Дональда Трампа змусили Захід переосмислити базові принципи безпеки на європейському континенті. Хоча поки незрозуміло, чи стане позиція США дійсно радикально іншою, саме зараз від Євросоюзу залежить подальша доля України. Європа ще не сказала свого остаточного слова. Якщо вона зможе взяти на себе лідерство й продемонструвати єдність та готовність підтримувати Київ, це не лише допоможе зберегти суверенітет України, а й зміцнить саму Європу як незалежного глобального гравця.