“На спомин знайомій та милій родині дарує свою знимку Марта Олещук. 5 листопада 1944 рік”, підписала своє фото тоді 18-річна зв’язкова районного проводу Української повстанської армії на псевдо “Туча” із села Чорний Ліс на Тернопільщині. За два роки вона загине у криївці разом із двоюрідним братом Андрієм Ющишиним, районним провідником Служби безпеки УПА. Фотографію відшукав у родинному архіві Руслан Підставка, 52 роки. Очолює відділ туризму та охорони культурної спадщини Збаразької міськради.
На знімку молода, красива, вольова дівчина, нещодавно вступила до лав УПА, розповідає. Батько Марти Михайло Олещук був заможний селянин. Їздив в Америку, працював у Німеччині, але повернувся на батьківщину. Тут придбав 48 моргів поля та лісу, тепер це приблизно 20 гектарів. Поділив їх між шістьма дітьми. “Земля то залізний капітал”, повторював. Усі його діти закінчили початкову школу, згодом майже всі вступили в Організацію українських націоналістів. Але 1939-го в Галичину прийшли совіти, землю й худобу в родини конфіскували.
Моя баба Стефанія, в якої вже було четверо дітей, казала дівчині: “Зголосися (здайся в полон. Країна), Марто! Відсидиш і вийдеш!” А вона: “Ти, Стефко, мені такого навіть не кажи! Воля або смерть!”
8 квітня 1946 року НКВД проводив військову операцію біля Чорного Лісу. Взяли в полон чотирьох “бандитів” вояків Української повстанської армії. Один із них і здав криївку неподалік хутора Дзядова, де переховувалися Марта Олещук та Андрій Ющишин. Повстанцям запропонували здатися. Ті відмовилися. Тоді в хід пішли гранати це чули люди, які пасли худобу на узліссі. Розуміючи, що вибратися з оточення не вдасться, Андрій застрелив сестру, а тоді себе. У криївці виявили ручний кулемет, автомат і револьвер, п’ять гранат і 500 патронів до зброї. Загиблих прив’язали за ноги до фіри й тягли з хутора до Чорного Лісу. Баба Стефанія розповідала: “Довгі закривавлені коси Марти волочилися по дорозі, а лиця не годен було пізнати”. Тіл родичам не віддали.
Два тижні тому я відвідав родинні поховання на Чорноліському цвинтарі. Там є і надгробок бабці Марти, хоч останки покояться зовсім не тут. Помолився за упокій її душі, говорить Руслан Володимирович.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”